Наше минуле й сьогодення
пов’язані багатовіковими традиціями, одна з яких — національний одяг, а саме
вишиванка. Зараз цей елемент народного вбрання отримав нове життя завдяки
сучасним рішенням крою й візерунку, при цьому не втративши споконвічної краси,
ошатності та символічного значення оберегу. Останнім часом вишиванки
з’являються не лише в гардеробі наших співвітчизників — часто їх можна побачити
на всесвітньо відомих зірках шоу-бізнесу та кіно. Кожного року в третій травневий четвер, у День вишиванки, багато українців одягають вишиті сорочки, щоб
вшанувати культурні традиції свого народу.
Наші
далекі предки носили вишиванки з
незапам’ятних часів — вважається, що вишиті сорочки вже були в гардеробі у
представників загадкової й високорозвиненої трипільської культури. Хоч
матеріальних свідчень цьому не залишилося, проте орнаменти на уламках глиняного
посуду часів Трипілля мають багато спільного з орнаментами української вишивки.
Археологічні знахідки, датовані VI століттям, підтверджують наявність вишитого
одягу у скіфських племен. Історики вважають, що ці вишиванки виконували функцію
оберега в бою, адже скіфи були войовничим народом. Зустрічаються згадки
про скіфський вишитий одяг і в творах Геродота.
В
часи Київської Русі вишивка набула
досконалості та розкоші —на одязі князів, знаті й священників вишивали
візерунки золотими й срібними нитками. Простий люд носив вишиванки з
орнаментами, вишитими звичайними нитками. Тоді сформувалися два напрямки у
вишивці — орнаментальний і сюжетний, які гармонійно поєднувалися між собою.
Вишивка була не тільки естетичною прикрасою одягу, а й способом розповісти
оточуючим про свій рід та одночасно забезпечити собі енергетичний захист.
Найчастіше візерунки розташовували на частинах одягу біля відкритого тіла,
тобто на комірі, на манжетах рукавів, а в жіночих сорочках ще й по подолу
спідниці.
Пізніше,
за часів славної Запорізької Січі, вишиванка стала невід’ємною частиною одягу
козаків. Вважалося, що сорочка, вишита руками матері, дружини чи сестри,
берегла життя воїна в бою, зцілювала рани й звеселяла на чужині. Крім того,
певні символи на полотні убезпечували від злого ока і недобрих чарів. Саме в
період існування Війська Запорізького визначився цілісний український народний
костюм, а сорочка-вишиванка стала для українців національним символом.
В
XIX столітті вишиванки почали носити з європейськими костюмами, а в радянські
часи, особливо в 1950-1960-х роках, українські вишиті сорочки були досить
популярним одягом навіть для керівників найвищого рівня — наприклад, очільника
держави Микити Хрущова та партійних чиновників УРСР. Починаючи з 1970-х,
вишиванка дещо втратила свої позиції, але повернулася в наше життя разом з
незалежністю України.
Кожному
регіону нашої країни здавна були притаманні свої особливі зразки візерунків на
сорочках, іноді навіть у сусідніх селах вишиванки значно різнилися орнаментами
та кольорами вишивки. Важливе значення у вишиванці має не тільки колір ниток, з
яких створено візерунок, а й колір полотна, з якого зшита сорочка. Кольором
удачі, кохання й захисту від злих сил для наших пращурів був червоний. Жовта
вишиванка символізувала багатство, сонячне світло, життєву енергію. Зелену
тканину брали тоді, коли хотіли надати власнику сорочки потенціалу росту й
розвитку, а синю — для спокою й посилення жіночої енергетики. Чорна вишиванка
означала втрату й смуток, зазвичай у таких ховали небіжчиків. В білі сорочки
вбиралися молоді дівчата, бо білий колір вважався символом чистоти й
незайманості. Слід зазначити, що символізм значно різниться залежно від
регіону. Наприклад чорний колір вишиванки, на Поліссі, є символом скорботи
та смерті, а в Подольській та в Борщівській вишивці – має протилежне значення.
Орнаменти
українських вишиванок поділяються на кілька видів — геометричні (з ліній,
трикутників, ромбів та інших фігур); антропоморфні (з людських або
напівлюдських фігур); рослинні (з квітів, гілок, листя й дерев); тваринні (з
тварин, птахів, риб або елементів їхніх образів, наприклад, очей).
Знайшли відображення у візерунках вишивок і природні стихії, здебільшого сонце
й вода. Сонце часто зображували як восьмикутник, а хвилясті лінії символізували
воду.
Рослини,
які вважаються українськими символами — дуб і калина — теж знайшли своє місце
на вишиванках. Калина здавна була втіленням краси та нескінченності роду,
а дуб символізував життєву силу й чоловічу енергію, тому зображення його листя
найчастіше зустрічалося на чоловічих сорочках. Для того, щоб родинне життя було
щасливим, вишиванки подружньої пари прикрашали візерунками з виноградної лози
та стиглих грон, а хміль і барвінок найчастіше
вишивали на сорочках молодих хлопців і дівчат. Зображення маку вважалося
жалобним — сорочки з такою вишивкою одягали в пам’ять про загиблих чи померлих
родичів.
День вишиванки як свято є
відносно новим — його започаткували 2006 року в Чернівецькому національному
університеті. Все почалося з того, що студент історичного факультету Ігор
Житарюк часто приходив на заняття у вишиванці, і це
наштовхнуло його одногрупницю Лесю Воронюк на думку одягнутися в національні
українські сорочки всією студентською громадою. Спершу до акції долучилися
кількадесят студентів та деякі з викладачів, але невдовзі це красиве
свято розповсюдилося по всій країні, а також в українській діаспорі.
Цього
дня зазвичай проводяться флешмоби, конкурси майстринь вишивки, виставки
національних костюмів. Ці заходи відкриті для всіх охочих і створюють справді
святковий настрій. Для школярів організовують майстер-класи з вишивки та
конкурси малюнків, музеї й бібліотеки влаштовують тематичні презентації.
Соціальні мережі в цей травневий день рясніють яскравими фотографіями радісних
людей у вишиванках. Приурочуються до цього свята також різноманітні заходи,
спрямовані на популяризацію всього українського — музики, мистецтва,
ремесел.
Та
найголовніше — щоб приєднатися до цього красивого й позитивного свята, в третій
четвер травня достатньо просто одягти улюблену вишиванку і піти в ній на роботу, на навчання
чи просто на прогулянку.
Для
українців вишиванка — не тільки красива і стильна річ у гардеробі, а й символ
національної свободи. Недарма за сталінських часів українських патріотів могли
ув’язнити за носіння вишитої сорочки, а під час депортації українців 1947 року
в рамках операції «Вісла» їм забороняли брати з собою вишиванки або змушували
випорювати орнамент. Це свідчить про те, що тоталітарна влада сприймала
вишиванки як символ небезпечної для себе
самоідентифікації українського народу.
Вишиванка
є уособленням єдності дуже різних українців, попри всі розбіжності в політичних
чи релігійних переконаннях. А коли у вишиванки одягаються й за кордоном, при
цьому не тільки представники діаспори, а й іноземці, це означає солідарність і
підтримку українського народу з їхнього боку.
Вишиту українську сорочку часто
називають генетичним кодом нації. Мабуть, кожному, хто відчуває себе українцем
і одягає вишиванку, особливо якщо вона передається в родині з покоління в
покоління, знайоме майже містичне відчуття долучення до чогось святого, духовного
й чистого, а головне — рідного. Адже у вишивку, створену руками матері, бабусі
чи прабабусі, неминуче вкладено найсвітліші емоції — любов, піклування та
побажання добра.
Святкування Дня вишиванки насправді дуже важливе, бо воно є свідченням поступового повернення українців до своїх джерел, а також підвищення нашої національної свідомості і самооцінки.
Пропонуємо переглянути разом відео
та обговорити традиціі
обрядового одягу у вашій родині:
