Подоляночка

вівторок, 7 квітня 2026 р.

7 квітня - Всесвітній день здоров'я

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути інформацію до Всесвітнього дня здоров'я

у блозі інструктора з фізичного виховання -

Ніно Демуріівни Вишневськоі за цим посиланням.

Про пасхальні традиціі украінського народу

«Пасха», «Великдень», «Воскресіння Господнє» – усі ці найменування здавна використовуються нами для того, щоб сповістити про, без сумніву, одне з найголовніших свят в культурі українського народу.

Витоки цього величного дійства варто шукати ще в дохристиянські часи, коли 22 березня наші предки відзначали найголовніший день весни – Великдень. Урочисто святкуючи перемогу весняної пори року над зимовою, кожна родина пекла «великодні калачі» та фарбувала яйця, що пізніше трансформувалися в звичні нашому вуху паски й крашанки.

Як не дивно, але юдеї теж ввели це свято у власні календарі ще задовго до того, як на горизонті замайорів прапор християнства. Цей день знаменував для них вихід з єгипетського рабства. Власне, саме слово «пасха», що пішло з давньоєврейської, означає «вивільнення, проходження».

Основні канони і правила святкування Великодня були започатковані уже після Різдва Христа. Вселенський собор церков 325 р. в м. Нікеї був скликаний головним чином задля того, аби визначитися з датою урочистостей. Вирішили так: торжество має відбуватися у першу неділю, що слідує за першим повним місяцем після весіннього рівнодення. Якщо дата збігається із святкуванням Пасхи у євреїв, то православний Великдень переноситься на тиждень пізніше. Цих вельми специфічних канонів дотримуються й сьогодні.

Неділю, що передує Великодню, в народі кличуть «Вербною». В цей день люди збиралися попід храмом, а попи – освячували вербове гілля. Як оповідають християнські джерела, коли Ісус Христос в’їжджав до Єрусалиму на віслючкові, люди стелили перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки клімат України до пальм виявився не готовим, то їх вирішили замінити саме вербою.

Першими в церкві намагалися вхопити вербу діти, адже найщасливіша доля чекала саме на того, хто зловить найбільшу кількість гілля. Потім молодь ходила по вулицях з котиками і тріскали один одного, при цьому додаючи: «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень, недалечко – червоне яєчко».

Після Вербної неділі починається Страсний тиждень. Важко переоцінити його значення для віруючих українців. Кожен день має свій певний символізм, але найважливіший відлік починається з четверга, що його в народі прийнято йменувати «чистим».

Здавна в українських селах цей день асоціюється з прощанням із усім старим і зустріччю чогось нового, світлого. Люди викидають застарілий мотлох, білять хати, роблять найбільш генеральні прибирання. Вважається, що в цей день померлі повертаються на землю щоб відсвяткувати Навський Великдень («Пасха померлих», від «нава» – загробний світ). У наступну неділю після Пасхи вони повертаються у рай-вирій.

Чистий четвер вважається днем весняного очищення. Здавна було прийнято до східсонця чистити худобу, прибирати у стайнях та коморах. У цей день стригли дітей, аби волосся не лізло та пишно росло.

В Страсну п’ятницю «рекомендується» утриматися від гучної музики, лайок і взагалі розібратися з власними думками.

У суботу перед Пасхою в обов’язки газди входило підготування кошика для освячення наїдків – його промивали й сушили день на сонці, а ввечері наповнювали великодніми смаколиками та прикрашали рушником. Пізно ввечері прийнято було збиратися біля вогнища на церковному задньому дворі. Хлопчаки переповідали казки, легенди та пригодницькі байки.

Безсумнівно, на Великдень прийнято накривати багаті столи, тож кулінарних святкових традицій також існує чимало.

Самі паски прийнято пекти у четвер або суботу. Цей процес має неодмінно супроводжуватися повною тишею і спокоєм в оселі. Серед тих, хто не має сімейних звичаїв випікання великодніх калачів, наразі неабиякою популярністю користуються паски, якими заставлені полиці магазинів. Кондитери демонструють неперевершену вправність в оздобленні пасок. Тут вам і цукати, і родзинки, й мигдаль та глазур, й шоколад, та інші святкові смаколики.

Окремого слова варті й писанки. Орнаменти, що їх використовують у писанкарстві, мають дуже глибоке коріння. Деякі з них виникли ще в степах Причорномор’я й тісно пов’язані із сюжетами гаївок. Писанка також вважалася великоднім символом любові – найкращі з-поміж них дівчата дарували хлопцям, таким чином зізнаючись у власних почуттях. Також з писанками була пов’язана велика кількість дитячих забав і магічних ритуалів.

Окрім печених та сирних пасок, до великоднього кошика кладуть також крашанки, пиріжки, домашні ковбаси, м’ясо, хрін й, іноді, кагор.

Ніч перед Великоднем – найбільш урочиста й святкова, впродовж неї народ не лягає спати, аби мати щастя й злагоду на наступний рік. У храмах служать всеношні літургії, а на ранок віряни розговляються й вітають одне одного традиційним «Христос Воскрес!» – «Воістину Воскрес!»

Кошик зі смаколиками віруючий люд освячує зрання в церкві, після чого йде додому на святкову трапезу – «розговляння».

Ранкове розговіння у різних куточках України відбувається по різному. Типовою варіацією цього звичаю є потрійне обходження газдою святкового столу. Тримаючи полумисок, наповнений свяченими стравами та, ставши обличчям до образів, господар розрізає на тарелі декілька освячених крашанок і підносить шматочок яйця до рота кожному членові сім’ї, приказуючи: «Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися святого Воскресіння Христового в щасті та здоров’ї!».

Ми чуєм ці слова і там і тут.
Той день, як Він вознісся до небес,
Безмежно любить христянський люд.

Молодшає церковний наш майдан
Од вишиваних сорочок та блуз...
Яке блаженство душам християн!
Всі відчувають: з нами наш Ісус!

В цей день не може бути лайки, чвар...
Цілуймося по-братськи залюбки!
Свячені паски, як найвищий дар,
Несуть додому горді малюки.

А крашанками битись? Диво-гра!
Як пощастить, їх виграть можна й сто!
Великдень дуже любить дітвора,
Вона радіє святу, як ніхто.

А пречудовий
мелодійний дзвін?
Нам хочеться,
щоб він повік не вщух..
Христос із нами!
В наших душах Він —
Його пречистий
невмирущий дух!

Перегляньте разом відео "Історія про Пасху від Зайчика":

За матеріалами https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/velikden-v-ukrajini-vitoki-ta-suchasnist/

https://mala.storinka.org/%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97-%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE-%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%96%D1%81%D1%83%D1%81%D0%B0-%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0.html

Більше цікавоі інформаціі за цим посиланням

понеділок, 6 квітня 2026 р.

Мультсеріал "Пес Патрон. Небезпечна знахідка"

Шановні малята та батьки!

Перегляньте разом серію

з мультсеріалу про Пса Патрона -

"Небезпечна знахідка"

та разом повторіть правила безпеки:

Як тварини знаходять дорогу додому?

Шановні малята та батьки!

Перегляньте разом відео

"Як тварини знаходять дорогу додому"

та дізнавайтесь цікавинки про лісових мешканців:

Послухайте разом пісню "Весняний бал":

Руханка "Танцюй скоріше"

Шановні малята та батьки!

Протягом цього тижня

пропонуємо разом виконувати вправи

руханки "Танцюй скоріше":

пʼятниця, 3 квітня 2026 р.

Аудіоказка "Міст дружби"

Шановні малята та батьки!

Послухайте разом аудіоказку "Міст дружби"

Чому не можна чіпати дитинчат у лісі

Шановні малята та батьки!

Перегляньте відео

"Чому не можна чіпати дитинчат у лісі"

та разом дотримуйтесь

екологічних правил поведінки в природі:

Виконуйте разом танцювальні рухи "Таночку зі звірятами":

Послухайте разом "Казку про лісових тварин"

четвер, 2 квітня 2026 р.

2 квітня - Міжнародний день дитячоі книги

Щороку 2 квітня уся всесвітня спільнота відзначає Міжнародний день дитячої книги (International Children’s Book Day). Це свято привертає увагу всіх дітей та їхніх батьків до надзвичайної важливості книжки в житті юних читачів. Адже саме вона відкриває малятам двері у великий та незнайомий світ, знайомить з невідомими раніше істотами, розкриває таємниці життя, сприяє становленню особистості. Це свято книги, дитинства та магії казки.

Свято вирішили відзначати 2 квітня, тому що в цей день народився автор улюблених дитячих казок – Ганс Крістіан Андерсен.

З моменту свого заснування в 1967 році Міжнародною радою з книг для юнацтва (International Board on Books for Young People, IBBY) цей день присвячений прищепленню любові до читання наймолодшим членам нашої світової спільноти та підкресленню важливості дитячої літератури.

Ініціатором святкування є Міжнародна рада з книг для юнацтва – неприбуткова організація, що складається з учасників з усього світу. Її мета – об’єднати книжки та дітей, сприяючи глобальному поціновуванню дитячої літератури. Організація невтомно працює над тим, щоб сприяти міжнародному взаєморозумінню за допомогою дитячих книжок і забезпечити кожній дитині доступ до високоякісних матеріалів для читання.

Ідея виокремити спеціальний день для популяризації книги серед юних читачів належить німецькій письменниці, авторці творів для дітей та активній громадській діячці – Еллі Лепман. Саме вона є засновницею Міжнародної ради з дитячої книги, за рішенням якої у 1967 році було впроваджено День дитячої книги. З перших днів це рішення було позитивно сприйняте в різних куточках світу, а свято відразу набуло всесвітнього значення.

Варто сказати, що Елла Лепман виступала за створення окремої нагороди, щось на кшталт Нобелівської премії, тільки в галузі дитячої літератури. Так з’явилася Міжнародна премія імені Г.К. Андерсена. Нагороду почали видавати ще в половині 20-го століття, нею вшановують найкращих авторів та ілюстраторів дитячої книги. Нагороди вручаються на з’їздах Міжнародної ради з дитячої книги.

Так склалося, що кожного Міжнародного дня дитячої книги найпопулярніший дитячий автор пише послання, адресоване найбільш юним читачам, а найкращий ілюстратор створює яскравий плакат, присвячений цьому дню. В 1973 р. та в 1979 р. почесних нагород за найкращу дитячу книгу були вшановані відомі українські письменники Богдан Чалий та Всеволод Нестайко.

Першими дитячими творами були перекази, розповіді, оповідання, пісні, що передавалися в усній формі. Вони були покликані розважати та навчати малечу. Та перші серйозні кроки зі створення дитячої літератури з’явилися тільки у 18 столітті після того, як заговорили про інститут дитинства. До цього діти ставилися на однаковий рівень з дорослими, тому окремої спеціалізованої літератури для них не випускали.

Так, в 1744 році світ побачила перша дитяча книжка розважального характеру під назвою «Маленька гарненька кишенькова книжечка». Її автором та видавцем був популяризатор дитячої книги тих часів – Джон Ньюбері. Видання відрізнялося гарною обкладинкою та захоплювало дітлахів веселими іграми та яскравими ілюстраціями.

В 19 столітті відомий данський письменник Г.Х. Андерсен займається збором народних казок Європи. З цією метою він навіть відправляється в подорож містами та селами Європи. Так само як брати Грімм, які зробили збірку казок Німеччини, він робить збірку казок європейських країн.

Пізніше з’являються захопливі твори різних дитячих авторів, які у своїх роботах покладаються на дитячу уяву. Розвиток друкарства, поширення грамотності серед широкого загалу, поява нових читачів, зниження ціни на друковані видання – все це призводить до підвищення попиту на дитячі книжки. А 1865 рік ознаменувався появою нового стилю у створенні дитячої літератури, оскільки світ побачила фентезійна книга Льюіса Керолла – «Аліса в країні чудес».

Перша друкована дитяча книга в Україні з’явилася в 1574 році. Це було навчальне видання під назвою «Руська граматика, або Буквар». Підручник видав перший український книговидавець Іван Федоров у львівській друкарні. До складу видання увійшла абетка, а також зразки та вправи читання. В ці часи здебільшого випускалися навчальні дитячі книги. А вже у 18 столітті починають виходити книги для читання.

Величезний вклад у розвиток дитячої української книжки зробив Іван Франко. Під кінець 18-го – на початку 19-го століття виходять казки та оповідання для маленьких читачів. Автор не просто пише казки, а намагається скерувати дитячу уяву від казкових героїв та подій до реалій справжнього життя. Франкові оповідання розповідають про життя простих сільських дітей – «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Під оборогом», «Олівець» та багато інших. Діти з захопленням зачитувались казкою «Лис Микита».

- Навчати дітей читати краще у дошкільному віці. Спеціалісти дійшли висновку, що маленькі діти у віці від 4 до 6 років швидше опановують нові знання, ніж після 7 років.

- Діти, яким подобається читати, розвиваються швидше, ніж «нечитаючі» діти того ж віку. У них кращий інтелект та розвиненіша пам’ять.

- Якщо читати малюкам уголос, вони самі, коли підростуть, будуть любити читати. Дослідження показали, що діти, яким батьки регулярно читали, в дорослому житті стають активними читачами.

Відзначення Міжнародного дня дитячого читання – це нагадування про силу дитячої книги збагачувати життя, навчати цінним урокам і розважати. Це день, коли освітяни, бібліотекарі, батьки та діти об’єднуються у спільній любові до друкованого слова та історій, які надихають нас усіх.

Перегляньте разом відео

"Про Міжнародний день дитячоі книги",

дізнавайтесь про різні види книг та дотримуйтесь правил користування книгами: