Людям властиво захоплюватися сяйвом зірок на нічному небі. Ця неземна краса заворожує, надихає, змушує задуматися про вічну гармонію та неосяжність такого загадкового явища, як Всесвіт. На жаль, в сучасних умовах великого міста природне зоряне світло часто неможливо побачити. Найзручніше демонструвати зоряне небо в спеціальних закладах — планетаріях. Завдяки спеціалістам там можна не тільки без перешкод помилуватися зоряним небом, а й розширити свої знання з астрономії. Щоб донести до людей інформацію про важливу місію планетаріїв, існує спеціальне свято — Міжнародний день планетаріїв (International Day of Planetariums), який традиційно відзначався щорічно в другу неділю березня.
Планетарієм називають як заклад, так і спеціальний
пристрій, який є спільним для більшості з цих закладів. Це великий проєкційний
екран у вигляді купола, на якому реалістично демонструються в русі зірки,
планети й інші небесні тіла. Все відтворюється за допомогою різноманітних
технологій — оптичних, електромеханічних, лазерних. Можливо змоделювати картину
нічного неба з будь-якої точки земної поверхні та в будь-який момент часу — натепер, в минулому чи
в майбутньому.
У сучасному світловому забрудненому світі багато людей втратили зв’язок із
зірками. Лише деякі з них можна побачити над великими містами, і навіть у
деяких сільських місцевостях світло приховує зірки Чумацького Шляху. Планетарії
були створені для того, щоб “спіймати зірки” і принести їх на Землю, щоб кожен
міг насолоджуватися ними і дізнаватися про них.
Ще одна мета Міжнародного
дня планетаріїв — збільшити це число, інформуючи якомога більше людей про те,
що планетарії існують, і що вивчення зірок, дослідження космосу та астрономія —
це захоплююче заняття на все життя.
Подібно до того, як
кожна нація об’єднана під зоряним склепінням над головою, планетарії об’єднані
духом і метою під одним куполом.
Першим
відомим в історії планетарієм вважають винахід Архімеда. В II столітті до нашої
ери він створив механічну модель Сонця, Місяця та п’яти планет. Планетарій
Архімеда приводило в рух стиснуте повітря. Після смерті винахідника пристрій
було вивезено до Риму, де він викликав подив і захоплення. Але
після загибелі Римської імперії аж до середньовіччя про планетарії було забуто.
В
XIII столітті до Європи потрапив артефакт з Близького Сходу — шатро, яке
оберталося спеціальним механізмом навколо своєї осі, а стеля була перфорованою
численними маленькими отворами у формі сузір’їв. Глядач, який знаходився
всередині шатра, отримував ілюзію спостереження за рухом зірок навіть при
денному світлі.
Більш
точно відтворювати небесні процеси дозволили механічні пристрої, що імітували
рух планет та Сонця. Італієць Джованні Донді, лікар і астроном, в 1348 році
створив механічну модель, яка базувалася на геоцентричній системі Птолемея.
Згодом геліоцентрична система Коперника та відкриття гравітації Ньютоном
змінили уявлення людей про будову Всесвіту.
Британський годинникар
Джордж Грем в 1704 році став автором першої механічної моделі руху планет на
базі геліоцентричного принципу. Копія цієї моделі була створена для
Чарльза Бойля — графа Оррері. Відтоді термін «оррері» став спільною назвою для
подібних механічних моделей Сонячної системи.
Оррері були досить
невеликими пристроями, астрономи ж прагнули відтворити небесну сферу більш
масштабно. Це вдалося Адаму Вокеру, який створив прототип проєктора для
планетаріїв. Пристрій, який об’єднував механічний рух з методом проєкції, мав
успіх на публічних лекціях з астрономії в 1780-х роках.
В 1903 році німецький
вчений Оскар фон Міллер почав планувати створення Німецького технічного музею,
в якому обов’язково мав бути планетарій. Для пошуку технології, яка дозволила б
відтворити структуру й динаміку зоряного неба, фон Міллер звернувся до оптичної
фірми Zeiss. Інженери компанії запропонували встановити фіксований купол в якості екрану, на який будуть
проєктуватися зображення небесних об’єктів. На розробку всіх деталей пішли
роки, а в період Першої світової війни роботу взагалі було призупинено.
Нарешті, в 1924 році в Мюнхені відкрився перший планетарій в сучасному розумінні.
Після Другої світової
війни та поділу Німеччини на західну та східну частини виробництво планетаріїв
відновилося лише в 1954 році. За час відсутності на ринку Zeiss було кілька спроб створення
нових моделей планетаріїв, наприклад, Каліфорнійською академією наук.
50-60-ті роки минулого
століття стали періодом космічного змагання між країнами. По всій планеті
відкривалося багато планетаріїв, особливо конкурували між собою США та
Радянський Союз. В Сполучених Штатах в межах космічної програми в школах
встановили близько 1200 планетаріїв. В 1977 році в місті Лінкольн, що в штаті
Масачусетс, було створено портативний планетарій StarLab, який здобув
широку популярність в світі.
В подальшому
технології планетаріїв продовжували вдосконалюватися. В 1980-х роках з’явилися
проєктори з комп’ютерною графікою, далі планетарії стали працювати на повністю
цифровій проєкційній системі. Значним досягненням стала розробка домашніх
моделей планетаріїв, які легко можна переносити в сумці. Попри те, що такі
моделі вважаються напівпрофесійними, вони здатні спроєктувати на стелю кімнати
зображення 10 тисяч зірок.
Щоб планетарії в різних країнах могли
ефективно співпрацювати, ділитися досвідом, інноваціями, підвищувати якість
надання послуг, в 1970 році було створено Міжнародне товариство планетаріїв.
Його членами наразі є 500 планетаріїв з 50 країн. Це планетарії
муніципалітетів, громадських установ, музеїв, шкіл, університетів — стаціонарні
та пересувні.
Міжнародний день
планетаріїв було засновано в Італії в 1991 році Асоціацією італійських
планетаріїв, що є учасником Міжнародного товариства планетаріїв. В 1995 році до
святкування приєдналися інші європейські країни, в тому числі й Україна, а в
подальші роки — США, Австралія та країни Азії.
Крім
зоряного неба, в сучасному планетарії можна побачити поверхню інших планет,
глибини океанів, підземні надра, могутні природні стихії — виверження вулканів,
цунамі, землетруси. Документальні фільми в 4-D форматі створюють ілюзію
повного занурення в глибини космосу чи океану.
В
планетаріях постійно організовують різні тематичні програми — наприклад,
про життєвий цикл зірок, темну матерію тощо. До уваги наймолодших
відвідувачів — пізнавальні мультфільми, для меломанів — музично-зоряні шоу в
супроводі класичної, джазової чи рок-музики. Влаштовують навіть романтичні
шоу-програми для закоханих.
До
того ж, Міжнародний день планетаріїв звертає увагу на
серйозну проблему — світлове забруднення. Це штучне освітлення в темний час
доби від дорожніх знаків, будівель, ліхтарів. Виявляється, що воно заважає не
тільки астрономічним спостереженням. Відсутність нічної темряви згубно впливає
на здоров’я людини, руйнуючи природні ритми організму. Страждають
також і птахи, комахи та інші тварини. Навіть підводні мешканці відчувають
вплив від світла нафтових веж, портів та кораблів. Тому необхідно зменшити
інтенсивність освітлення в залежності від потреби, встановлювати датчики руху,
закривати вікна вночі щільними шторами.
