Випускний у садочку

 

Дорогі випускники та батьки!

Вітаємо вас із закінченням садочку!

Бажаємо вам завжди залишатися такими ж допитливими, веселими та кмітливими!

Нехай кожен новий день у школі приносить вам багато радості, нових друзів і цікавих відкриттів!

Вітаємо вас із завершенням першого важливого етапу вашого життя!

Нехай школа стане для вас захоплюючою подорожжю!

Вірте в себе і досягайте висот!

Мирного неба!

Аудіоказка "Кошенята - пірати"

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо послухати аудіоказку 

"Кошенята-пірати":

Цілющі властивості рослин

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути відео 

"На гостини до бабусі Медуниці" 

та дізнатись про лікувальні властивості  рослин:

Польові квіти

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути відео 

про польові квіти

та разом дізнатись про застосування різних рослин:

Місяць травень. Народні прикмети

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути відео 

"Народні прикмети. Місяць травень" 

та разом дізнатись про  цікавинки 

 останнього місяця весни:

Цікавинки про травень

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути відео 

"Про місяць травень"  та "Найвеселіший місяць"

та разом дізнатись цікаві факти 

про останній місяць весни:

Весела руханка

 

Шановні малята та батьки!

Запрошуємо виконувати протягом цього тижня 

вправи веселоі руханки 

разом з інструктором з фізичного виховання - 

Ніно Демуріівною Вишневською:

Аудіоказка "Я - найщасливіший"

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо послухати аудіоказку 

"Я - найщасливіший":

Будь обачним, малюк, гостре не бери до рук!

 

Шановні малята та батьки!

Перегляньте разом відео 

"Хвилинка безпеки!" 

та повторіть правила безпечноі поведінки:

Мультфільм про правила безпеки в природі

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути мультфільм 

"Небезпечні забави Лисенятка" 

та разом обговорити як у вашій родині дотримуються 

правил екологічноі поведінки:

Правила поведінки в лісі

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути відео 

"Лісовий етикет" 

та разом повторити основні правила поведінки та безпеки

під час перебування в лісі:

Моя безпека на кухні

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути відео 

"Моя безпека на кухні" 

та разом повторити правила безпечноі поведінки:

Вправи з м'ячем

 

Шановні малята та батьки!

Протягом цього тижня 

запрошуємо виконувати 

вправи з м'ячем 

разом з інструктором з фізкультури 

нашого дошкільного закладу - 

Ніно Демуріівною Вишневською:

18 травня - Міжнародний день музеів

 

18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято. Міжнародний день музеїв проходить щорічно, починаючи з 1977 року. У цей день багато музеїв можна відвідати безкоштовно, а також їх двері залишаються відкритими для відвідувачів і вночі.

«Ніч музеїв» – міжнародна акція, основна мета якої продемонструвати, чим багаті сучасні музеї, який їхній ресурс та можливості, залучити до музеїв молодь. Вперше «Ніч музеїв» була проведена в Берліні в 1997 році. Зараз в акції бере участь більшість країн Європи та інших континентів.

Українські музеї вперше приєдналися до акції в 2008 році.

Щорічно Міжнародна рада музеїв (ICOM) обирає для Міжнародного Дня музеїв тему, яка є відображенням проблем суспільства і враховує велику кількість країн. Це свято триває день, вихідні, тиждень або навіть місяць.

Роль музеїв у суспільстві постійно змінюється, тому музеї продовжують переосмислювати себе   у свому прагненні стати більш інтерактивними, орієнтованими на аудиторію, на громаду, гнучкими, адаптованими і мобільними. Музеї стали культурними хабами, які функціонують як платформи, де творчість поєднується зі знаннями і відвідувачі можуть спільно творити, ділитися досвідом та взаємодіяти. 

Перегляньте разом відео:

Більше про мізеі Украіни за цим посиланням

 

Збірка терапевтичних аудіоказок про капризи

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо послухати збірку 

терапевтичних аудіоказок, що вчать не вередувати:

Обережно! Вибухонебезпечні предмети

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути відео 

"Обережно! Вибухонебезпечні предмети" 

та разом повторити правила поводження 

з невідомими предметами:

Перегляньте мультфільм "Безпека з Вовком Діккі":

Міжнародний День Сім'і

 

Неможливо уявити людську цивілізацію без такого явища, як сім’я. Саме в цьому осередку суспільства формується особистість кожної людини, а також зберігається традиція спадкоємності поколінь. В різних країнах чи національних спільнотах сім’ї можуть мати різні форми, які виражають різноманіття індивідуальних вподобань і соціальних умов.  Але для того, щоб досконало функціонувати, сім’я потребує захисту й допомоги. Тому в більшості держав постійно діють спеціальні програми, спрямовані   на благополуччя й стабільність сімей. Багато зусиль в цьому напрямку докладає й ООН, і саме завдяки цій організації існує Міжнародний день сім’ї (International Day of Families), який відзначається щороку 15 травня. 

Сім’я традиційно являє собою  систему  відносин між чоловіком і жінкою та батьками й дітьми, засновану на шлюбі чи кровній спорідненості. Також характерними ознаками сім’ї є відокремлене місце проживання та спільний бюджет.

Звісно, людські сім’ї не одразу набули такого вигляду — первісні люди жили групами з кількох десятків дорослих осіб, які мали між собою безладні статеві зв’язки. Згодом сім’ї стали утворюватися на основі так званого групового шлюбу, тобто шлюбних відносин між представниками одного покоління, незалежно від їхньої кровної спорідненості. Коли в людей з’явилися табу на статеві зв’язки всередині одного роду, груповий шлюб став характерним для представників одного покоління, але різних родів — наприклад, групи сестер з одного роду та групи братів з іншого.  В рамках таких груп часто  складалися вибіркові стійкі відносини одного чоловіка з однією жінкою, що зрештою призвело до нової, парної форми шлюбу. 

Давні цивілізації, залежно від рівня їхнього розвитку, мали різні моделі сім’ї. Наприклад, в Давньому Єгипті чоловік та жінка одружувалися на основі спеціального договору, при цьому дружина мала рівні права з чоловіком. За наявності кількох дружин головною господинею в домі вважалася та, яка була першою.

В Давній Месопотамії правила сімейного життя визначалися Законами Хаммурапі. Дружина мала бути вірною, а чоловік — забезпечувати її засобами до існування. За зраду жінок карали на смерть або виганяли з дому. Голова родини мав незаперечні права на дітей, за потреби міг продати їх чи віддати за борги. 

В патріархальних сім’ях Індії чоловіки теж користувалися безмежною владою над дружинами й дітьми, повторні шлюби для жінок після смерті чоловіків заборонялися, навіть склалася традиція спалювання вдови на похороні чоловіка.

Слов’яни Київської Русі мали більш демократичні сімейні правила — наприклад, вже за Ярослава Мудрого було заборонено одружувати людей проти їхньої волі. Хоч влада батьків над дітьми проголошувалася як абсолютна, насправді вона не була такою суворою, тому в разі вирішення життєво важливих питань дітям зазвичай залишали право вибору. Після утвердження християнства сімейне право стало регулюватися законами, запозиченими з Візантії. Було встановлено мінімальний вік для вступу в шлюб — 15 років для юнаків і 13 років для дівчат, також церква вимагала їхньої взаємної згоди. В заможні сім’ї для дітей запрошували вчителів-священників, від батьків дітям передавалися спадкові знання та ремесла. 

В українській сім’ї жінці відводилася важлива роль — вона могла брати участь у всіх значущих справах та рішеннях, а в разі смерті чоловіка саме дружина ставала головою родини, передаючи господарство старшому синові лише в дуже похилому віці. Діти в сім’ї мали певні обов’язки й права відповідно до віку — наприклад, хлопчикам до 10 років довіряли пасти худобу, а з 13-річного віку вони вже мали працювати в господарстві нарівні з батьком. 

Сучасним сім’ям, незалежно від країни проживання, доводиться вирішувати багато проблем — матеріальних, побутових, житлових, а також тих, що стосуються особистих взаємин. Приділяти більше уваги викликам, які постають перед сім’ями, на міжнародному рівні почали в 1980-х роках. В 1983 році Комісія соціального розвитку ООН звернулася до Генерального секретаря організації щодо необхідності підвищити обізнаність громадськості про потреби й труднощі сімей, а також про ефективні способи задоволення цих потреб.

В 1985 році Генеральна Асамблея ООН включила в порядок денний своєї сесії пункт «Сім’я в процесі розвитку» й запропонувала всім державам-членам організації протягом найближчого часу висловлювати свої коментарі й пропозиції щодо проголошення року сім’ї. В результаті резолюцією від 9 грудня 1989 року Генасамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім’ї для проведення відповідних заходів на місцевому, регіональному й національному рівнях. 

В 1993 році з метою розширення знань широких верств населення щодо проблем, з якими стикаються сім’ї в різних країнах, та впливу на них соціальних, економічних і демографічних факторів, Генасамблея ООН проголосила 15 травня Міжнародним днем сім’ї. 

15 травня зазвичай проводяться просвітні й святкові заходи — тематичні конференції, благодійні акції зі збору коштів на користь малозабезпечених сімей, концерти. В засобах масової інформації публікуються матеріали про відомі у світі та в Україні родини, а також про шляхи досягнення сімейного добробуту. 

Звісно, це свято необхідно присвятити сім’ї — приділити увагу кожному її члену, розповісти про свої почуття любові й поваги,  адже в повсякденних клопотах ми не часто це робимо. Щоб відчути в Міжнародний день сім’ї спільні радісні емоції, можна влаштувати сімейний обід або вечерю, запросивши в гості дідусів і бабусь, братів, сестер, племінників та інших близьких родичів. До приготування святкових страв  варто залучити дітей, адже спільний творчий процес як ніщо інше здатен поєднати родину.

Інший спосіб відзначити це свято — вирушити разом із сім’єю на пікнік до лісу або на прогулянку в парк. При цьому можна організувати цікавий квест, розділившись на команди, скажімо, батьків та дітей. Також чудовою ідеєю стане фотосесія зі всією родиною.

Глибокі знання про родовід у всі часи вважалося ознакою гідної сім’ї, яка має свої традиції. Тож Міжнародний день сім’ї — прекрасна нагода розпочати роботу над своїм генеалогічним деревом. Для цього варто детально розпитати старших членів родини про їхніх предків — бабусі й дідусі з задоволенням згадають історію свого роду й поділяться нею з нащадками. Існують також онлайн-платформи з базами даних, які дозволяють відстежити свій родовід.

Цей день підкреслює важливість сім’ї як основи, первинної ланки будь-якої людської спільноти. Тож чим міцнішими й стабільнішими будуть сім’ї, тим більше стабільності в хорошому розумінні буде мати суспільство. 

Також Міжнародний день сім’ї — це нагадування про те, що немає однакових сімей — ми всі різні, тому й наші сім’ї можуть значно відрізнятися за формою, розміром та взаєминами. Тому важливо мати толерантність та розуміння того, що головне в сім’ї — не формальна традиційність, а щастя всіх її членів. 

Ще одним вагомим аспектом цього свята є висвітлення складних тем, з якими стикаються сім’ї в сучасному світі. Перелік таких проблем надзвичайно широкий — бідність, домашнє насилля, доступ сімей до медичних та освітніх послуг, труднощі у вихованні дітей. Важливо розуміти, що є вразливі сім’ї, які постійно потребують державної та громадської підтримки — наприклад, сім’ї з людьми похилого віку чи людьми з інвалідністю, сім’ї безробітних, багатодітні сім’ї.

Любляча, здорова й збалансована родина дарує дорослим і дітям відчуття безпеки, навчає повазі та відповідальності за інших. Часто доводиться чути думку, що сім’я — це найдорожче, що може мати людина в земному житті. Тому Міжнародний день сім’ї є ще одним приводом для кожного усвідомити цінність та неповторність своєї родини.

 Перегляньте разом відео "Про Міжнародний День Сім'і":

Послухайте разом пісні:

 

Дітям про вишиванку

 

Наше минуле й сьогодення пов’язані багатовіковими традиціями, одна з яких — національний одяг, а саме вишиванка. Зараз цей елемент народного вбрання отримав нове життя завдяки сучасним рішенням крою й візерунку, при цьому не втративши споконвічної краси, ошатності та символічного значення оберегу. Останнім часом вишиванки з’являються не лише в гардеробі наших співвітчизників — часто їх можна побачити на всесвітньо відомих зірках шоу-бізнесу та кіно. Кожного року в третій травневий четвер, у День вишиванки, багато українців одягають вишиті сорочки, щоб вшанувати культурні традиції свого народу.

Наші далекі предки носили вишиванки з незапам’ятних часів — вважається, що вишиті сорочки вже були в гардеробі у представників загадкової й високорозвиненої трипільської культури. Хоч матеріальних свідчень цьому не залишилося, проте орнаменти на уламках глиняного посуду часів Трипілля мають багато спільного з орнаментами української вишивки. Археологічні знахідки, датовані VI століттям, підтверджують наявність вишитого одягу у скіфських племен. Історики вважають, що ці вишиванки виконували функцію оберега в бою, адже скіфи були войовничим народом.  Зустрічаються згадки про скіфський вишитий одяг і в творах Геродота.  

В часи Київської Русі вишивка набула досконалості та розкоші —на одязі князів, знаті й священників вишивали візерунки золотими й срібними нитками. Простий люд носив вишиванки з орнаментами, вишитими звичайними нитками. Тоді сформувалися два напрямки у вишивці — орнаментальний і сюжетний, які гармонійно поєднувалися між собою. Вишивка була не тільки естетичною прикрасою одягу, а й способом розповісти оточуючим про свій рід та одночасно забезпечити собі енергетичний захист. Найчастіше візерунки розташовували на частинах одягу біля відкритого тіла, тобто на комірі, на манжетах рукавів, а в жіночих сорочках ще й по подолу спідниці. 

Пізніше, за часів славної Запорізької Січі, вишиванка стала невід’ємною частиною одягу козаків. Вважалося, що сорочка, вишита руками матері, дружини чи сестри, берегла життя воїна в бою, зцілювала рани й звеселяла на чужині. Крім того, певні символи на полотні убезпечували від злого ока і недобрих чарів. Саме в період існування Війська Запорізького визначився цілісний український народний костюм, а сорочка-вишиванка стала для українців національним символом.

В XIX столітті вишиванки почали носити з європейськими костюмами, а в радянські часи, особливо в 1950-1960-х роках, українські вишиті сорочки були досить популярним одягом навіть для керівників найвищого рівня — наприклад, очільника держави Микити Хрущова та партійних чиновників УРСР.  Починаючи з 1970-х, вишиванка дещо втратила свої позиції, але повернулася в наше життя разом з незалежністю України.

Кожному регіону нашої країни здавна були притаманні свої особливі зразки візерунків на сорочках, іноді навіть у сусідніх селах вишиванки значно різнилися орнаментами та кольорами вишивки. Важливе значення у вишиванці має не тільки колір ниток, з яких створено візерунок, а й колір полотна, з якого зшита сорочка. Кольором удачі, кохання й захисту від злих сил для наших пращурів був червоний. Жовта вишиванка символізувала багатство, сонячне світло, життєву енергію. Зелену тканину брали тоді, коли хотіли надати власнику сорочки потенціалу росту й розвитку, а синю — для спокою й посилення жіночої енергетики. Чорна вишиванка означала втрату й смуток, зазвичай у таких ховали небіжчиків. В білі сорочки вбиралися молоді дівчата, бо білий колір вважався символом чистоти й незайманості. Слід зазначити, що символізм значно різниться залежно від регіону. Наприклад чорний колір вишиванки, на Поліссі, є символом скорботи та смерті, а в Подольській та в Борщівській вишивці – має протилежне значення.

Орнаменти українських вишиванок поділяються на кілька видів — геометричні (з ліній, трикутників, ромбів та інших фігур); антропоморфні (з людських або напівлюдських фігур); рослинні (з квітів, гілок, листя й дерев); тваринні (з тварин, птахів, риб або елементів їхніх образів, наприклад, очей).  Знайшли відображення у візерунках вишивок і природні стихії, здебільшого сонце й вода. Сонце часто зображували як восьмикутник, а хвилясті лінії символізували воду.  

Рослини, які вважаються українськими символами — дуб і калина — теж знайшли своє місце на вишиванках.  Калина здавна була втіленням краси та нескінченності роду, а дуб символізував життєву силу й чоловічу енергію, тому зображення його листя найчастіше зустрічалося на чоловічих сорочках. Для того, щоб родинне життя було щасливим, вишиванки подружньої пари прикрашали візерунками з виноградної лози та стиглих грон, а хміль і барвінок   найчастіше вишивали на сорочках молодих хлопців і дівчат. Зображення маку вважалося жалобним — сорочки з такою вишивкою одягали в пам’ять про загиблих чи померлих родичів.

День вишиванки як свято є відносно новим — його започаткували 2006 року в Чернівецькому національному університеті. Все почалося з того, що студент історичного факультету Ігор Житарюк часто   приходив на заняття у вишиванці, і це наштовхнуло його одногрупницю Лесю Воронюк на думку одягнутися в національні українські сорочки всією студентською громадою. Спершу до акції долучилися кількадесят студентів та деякі з  викладачів, але невдовзі це красиве свято розповсюдилося по всій країні, а також в українській діаспорі.

Цього дня зазвичай проводяться флешмоби, конкурси майстринь вишивки, виставки національних костюмів. Ці заходи відкриті для всіх охочих і створюють справді святковий настрій. Для школярів організовують майстер-класи з вишивки та конкурси малюнків, музеї й бібліотеки влаштовують тематичні презентації. Соціальні мережі в цей травневий день рясніють яскравими фотографіями радісних людей у вишиванках. Приурочуються до цього свята також різноманітні заходи, спрямовані на популяризацію всього українського — музики, мистецтва, ремесел. 

Та найголовніше — щоб приєднатися до цього красивого й позитивного свята, в третій четвер травня достатньо просто одягти улюблену вишиванку і піти в ній на   роботу, на навчання чи просто на прогулянку.

Для українців вишиванка — не тільки красива і стильна річ у гардеробі, а й символ національної свободи. Недарма за сталінських часів українських патріотів могли ув’язнити за носіння вишитої сорочки, а під час депортації українців 1947 року в рамках операції «Вісла» їм забороняли брати з собою вишиванки або змушували випорювати орнамент. Це свідчить про те, що тоталітарна влада сприймала вишиванки як символ небезпечної для   себе самоідентифікації українського народу.

Вишиванка є уособленням єдності дуже різних українців, попри всі розбіжності в політичних чи релігійних переконаннях. А коли у вишиванки одягаються й за кордоном, при цьому не тільки представники діаспори, а й іноземці, це означає солідарність і підтримку українського народу з їхнього боку.    

Вишиту українську сорочку часто називають генетичним кодом нації. Мабуть, кожному, хто відчуває себе українцем і одягає вишиванку, особливо якщо вона передається в родині з покоління в покоління, знайоме майже містичне відчуття долучення до чогось святого, духовного й чистого, а головне — рідного. Адже у вишивку, створену руками матері, бабусі чи прабабусі, неминуче вкладено найсвітліші емоції — любов, піклування та побажання добра.  

Святкування Дня вишиванки насправді дуже важливе, бо воно є свідченням поступового повернення українців до своїх джерел, а також підвищення нашої національної свідомості і самооцінки. 

Пропонуємо переглянути разом відео 

"Про вишиванку" 

та обговорити традиціі 

обрядового одягу у вашій родині:

Послухайте пісні:

 

Патрон вчить дітей як уберегтись від мін та снарядів

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо разом переглянути відео 

"Патрон вчить дітей як уберегтись від мін та снарядів" 

та повторити правила безпеки:

Небезпечні предмети для дітей

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути відео 

"Небезпечні предмети для дітей" 

та разом повторити правила 

безпечноі поведінки:

У світі дорожнього руху

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо переглянути відео 

"У світі дорожнього руху" 

та разом повторити 

основні правила безпечноі поведінки:

Комплекс вправ ранковоі гімнастики

 

Шановні малята та батьки!

Протягом цього тижня пропонуємо виконувати 

комплекс вправ ранковоі гімнастики

разом з нашим інструктором з фізичноі культури - 

Ніно Демуріівною Вишневською:

Міжнародний День Матері

 

Міжнародний день матері (International Mother’s Day) – це день, присвячений вшануванню матерів та бабусь або жінок, що замінювали їх. Щороку відзначається у другу неділю травня. Це свято материнства та любові, доброти та сімейних цінностей, свято дітей та батьків. Це сімейне та суспільне свято, що дає можливість висловити вдячність за щоденну любов, турботу та зусилля матерів. Пронизане теплими почуттями, як теплі лагідні травневі дні, свято усіх мам нагадує нам про найважливішу людину у житті кожного.

Перегляньте разом відео: "День матері. Історія свята":

Пограйте в гру "Матуся яка?":

Послухайте пісні:

Аудіоказка "Тиша"

 

Шановні малята та батьки!

Пропонуємо разом послухати 

аудіоказку "Тиша":

8 травня - День Пам'яті та Примирення

 

8 травня в Україні та у всьому світі вшановується День пам’яті та примирення. Кожне слово у назві цієї дати має глибоке значення. Пам’ять говорить нам про те, що ми маємо не забувати мільйони людей, які загинули у Другій світовій війні. Примирення – означає, що всі країни, що брали участь у кривавих діях тієї війни мали б примиритися між собою та не починати нових війн.

Мета цього пам’ятного дня – ще раз нагадати про невинних жертв війни, про безглуздо знищених в результаті бойових дій людей, про жахливі воєнні злочини, злочини проти людяності. Народи повинні були примиритися для того, щоб не допустити повторення подібних подій знову. 

День пам’яті та примирення відзначають 8 травня не випадково. Адже саме цього дня, у 1945 році було підписано Акт про капітуляцію тодішнього агресора – Німеччини. Подумки повертаючись в ті дні, важливо оцінити внесок кожної держави, а також кожної окремої людини у завершення воєнних дій. Розглянемо, які історичні події передували запровадженню Дня пам’яті та примирення, як у світі, так і в Україні.

Восени 2004 року, на 59-му з’їзді Генасамблеї Організації об’єднаних націй, дата 8 травня отримала офіційне визнання та назву – День пам’яті та примирення. У відповідній Резолюції було зазначено, що всі держави, що мають членство в ООН відзначати цей день як пам’ятний на честь жертв, що постраждали під час Другої світової війни.

Друга світова війна відбувалася з 1 вересня 1939 року по 2 вересня 1945 року за участю країн Осі – Німеччини, Італії та Японії – і союзників антигітлеровської коаліції – Франції, Великобританії, США, Радянського Союзу, Китаю, а також усіх підписантів Декларації ООН, включаючи Австралію та Нову Зеландію.

Ця війна принесла людству незліченні скорботи, особливо в Європі, Азії, Африці та на Тихому океані. Епічна боротьба за свободу та визволення призвела до загибелі 40 мільйонів мирних жителів та 20 мільйонів солдатів. Друга світова війна ознаменувалася фашизмом, тиранією, Голокостом та іншими тяжкими та жахливими злочинами, вчиненими нацистами проти людства. 

День 8 травня, який називається Днем пам’яті та примирення в честь жертв Другої світової війни, має подолати негативну спадщину війни та посилити міжнародний акцент на примиренні, міжнародному та регіональному співробітництві та демократичних цінностях, правах людини та основних свободах, зокрема через ООН.

День пам’яті та примирення, що відзначається 8 травня у всьому світу, дає змогу кожному з нас переосмислити події минулого та підсумувати ті жахливі наслідки, які отримала наша країна у тій всесвітній боротьбі. 

У міжвоєнний час однією з найбільших трагедій українського народу стало те, що після Першої світової війни українці не змогли утворити національну державу і знову опинилися по різні боки кордонів багатьох держав – СРСР, Польщі, Чехословаччини, Румунії.

Вже в березні 1939 року закарпатські українці взялися за зброю, щоб відстояти незалежність Карпатської України, на землі якої зазіхала хортиська Угорщина.

У вересні 1939 року, коли німецькі війська на заході та Червона армія зі сходу почали військові дії проти Польщі і почали бомбардувати вулиці Львова та інших українських населених пунктів, наші земляки вступали на службу до Польського Війська, щоб протистояти навалі агресорів. 

Однак вже в червні 1941 році колишні союзники стали ворогами, коли німецькі військові формування вдерлися на територію СРСР, до  складу якого в той час входила Україна. З того часу українські землі стали осередком запеклих боїв. За весь період війни до радянських військ було мобілізовано понад 6 000 000 чоловіків,   3 000 000 з них загинуло,  а 1 500 000 отримали інвалідність.

Але для українців війна не закінчилась в 1945 році, оскільки Українська повстанська армія вела бойові дії принаймні до 1956 року.

Українці боролися з ворогом, перебуваючи в армійських лавах різних країн. У складі польської армії воювало близько 150 000 вихідців з України, США – до 100 000, Канади – 40 000. Також українці брали участь в боях проти німецької армії у складі окремого батальйону французького Руху Опору.

Попри те, що на європейському континенті бойові дії припинилися у травні, українські військові продовжували брати участь в боях аж до вересня 1945 року, коли Японія підписала Акт про капітуляцію. У підписанні цього документу брали участь 4 країни – Сполучені Штати, Великобританія, Китай та СРСР. Радянський Союз представляв генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко, родом з Уманщини.

В День пам’яті та примирення на офіційному рівні відвідуються меморіали жертв Другої світової війни, підносяться квіти до пам’ятників учасників бойових дій, що встановлені практично в кожному населеному пункті. Це не свято урочистості та радості, а день суму та скорботи. 

Варто зазначити, що День пам’яті та примирення має свій символ – червоний мак. А гасло дня звучить наступним чином: «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».