21-го
лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови.
Міжнародний
День рідної мови відносно молоде свято - до календарів усього світу воно
ввійшло тільки у 1999 році.
Заснування Дня рідної мови має велике значення,
адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна
частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку
повністю перестають вживатися близько десяти мов. А це страшна втрата для
людства, бо кожна мова – це геніальний прояв людського духу.
Для того, щоб мова не зникла,
за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч
людей. Дейвід Кристал, один із світових експертів з питань мов, вважає, що
мовна різноманітність – це унікальна річ, і втрата кожної мови збіднює світ.
Де і коли народилася традиція
Міжнародного дня рідної мови?
Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21
лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту
проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей
день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на
Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний
День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному
питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.
Дехто вважає мову лише засобом
порозуміння між людьми, але цим не вичерпується її значення. У мові кожна нація
закодовує всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну
самобутність.
Мова для кожного народу стає ніби другою природою,
що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря,
рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення
природи, так і боляче б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага
до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
Рівень розвитку рідної мови є
джерелом духовного розвитку народу. „Найбільше і найдорожче добро кожного
народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця,
в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум,
досвід, почування ”. –писав відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний.
Рідна мова – це мова, що
першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною
прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з
попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Знати, берегти і примножувати рідну мову – це
обов'язок кожної людини.
А коли з'явилась мова? У якого
племені чи народу? Де? За яких обставин? Протягом віків вчені намагалися
відповісти на ці питання. У сиву давнину навіть проводилися жорстокі
експерименти.
Історик Геродот (VІ-V ст. до н.е.)
розповідає, що єгипетський фараон Псамметих наказав тримати новонароджених
дітей без спілкування з людьми, їм давали їжу, але з ними не розмовляли: фараон
хотів дізнатися, яким буде перше слово, що вони вимовлять і дочекався. Це було
щось схоже на «бекос» (діти пробелькотіли його, побачивши хліб). Фригійською
мовою це буцімто означало «Хліб». Фараон зробив висновок, що найдавнішою мовою
є фригійська, а за нею з'явилась єгипетська.
Під впливом християнської
релігії виникла думка; що першою мовою була давньоєврейська, а від неї походять
всі інші. Адже, за Біблією, всі люди — нащадки Адама, а він розмовляє саме цією
мовою.
В 60-ті роки нашого сторіччя
з'явилася думка про те, що людина запозичила звуки мови у тварини. Науковці
вивчали «мову» бджіл, дельфінів, вовків, порівнювали їх з людською.
Можливо, колись в майбутньому
вчені зможуть відповісти на питання, як виникла мова, яка була першою, які
звуки, слова з'явились спочатку, які - пізніше.
Але зрозуміло, що мова виникла
тоді, коли вже були племена, причому майже кожне плем'я мало свою мову. У
сусідніх племен мови були близькими, але що далі одне від одного жили
племена, тим більше відрізнялися їхні мови.
У Новій Гвінеї ще й до
сьогодні збереглося близько 620 мов, в Індії - 845. За свідченням
Геродота, скіфські племена, що в давнину жили на землях України, розмовляли
сімома мовами. Тому й з'явились в українській мові, як і в багатьох інших,
різні слова, що називають одні й ті ж предмети.
Мова - це наша неоціненна
спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя. Ми спілкуємося один з
одним, розмовляємо, пишемо листи, читаємо книги. Не можна бути байдужими до
того, як ми користуємося мовою, як висловлюємо свої думки, як цінуємо рідне
слово. Звичайна людина вживає в середньому до 4 тисяч слів. То ж нехай ці слова
будуть чисті і красиві.
Коли ти плекаєш слово,
Мов струна воно бринить.
Калиново, барвінково
Рідна мова пломенить.
Коли мовиш, як належить -
Слово чисте, як роса...
І від тебе теж залежить
Мови рідної краса.
Д. Білоус
Перегляньте відео "Міжнародний день рідноі мови":
