Водохреща або Ордана, Йордана, Богоявлення – третє і завершальне
велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі
християни відзначають уже 6 січня. Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в
Йордані Христа.
Коли Ісус
Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в
річці Йордані. Зайшовши на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав
Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна
назва свята – Богоявлення.
Православні та
греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці.
Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог
Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Вважається, що
на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і
зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. На Водохреща
обов’язково ходили до церкви. Зранку відтепер уже 6 січня люди ходять до церкви
святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар
кропить усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі, криниці.
Після
водосвяття всі люди поверталися до своїх хат...Традиція пити водохресну воду,
вмиватися нею і обмивати дітей зберігається і сьогодні.
Набрати води на
свято і зберігати її вдома протягом року, аж до наступного січня – річ звичайна
для більшості віруючих сьогодні. Зберігають її, як і колись, у скляному посуді,
біля ікон, якщо такі є у домі.
Наступного,
після Водохреща, дня люди справляли «посвятки» – тобто переходили до звичайного
трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя.
Колись
господині діставали свої починки (полотно, нитки), які перед Різдвом ховалися
подалі від гріха, «щоб лихий ниток не плутав». І все ж, на Предтечу хоч люди й
готувалися до господарських справ, важливу роботу не розпочинали. Це був, свого
роду, ритуальний перехід, а тому й казали: «Прийшов Предтеча і забрав свята на
плечі».
Вірші та оповідання про свято можна переглянути за цим посиланням
