Щороку 3
грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає день людей з
інвалідністю.
Міжнародний день людей з інвалідністю – встановлений Генеральною Асамблеєю ООН 1992 року на
47-й сесії.
Разом з
нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Це ті, хто з певних причин
не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може
бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, тощо.
Міжнародний
день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до
проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу
суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у
політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є
нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до
найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.
Україна,
як і всі цивілізовані країни з високою культурою людських відносин, до таких
людей ставиться, як до людей з особливими потребами, які потребують додаткової
уваги суспільства. Такі люди не називають себе інвалідами, вони не вимагають до
себе жалю, для них важливе лише елементарне – можливість жити. Бути в
суспільстві, самореалізуватися, мати доступ до гідної освіти і робочих місць.
Проведення
Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями спрямовано на те, щоб
звернути увагу до проблем
цієї категорії суспільства, захисту їх
гідності, прав та благополуччя. Це день підведення підсумків зробленого, аналіз
фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення
планів щодо поліпшення їх життєвого рівня.
Відзначаючи
Міжнародний день інвалідів, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з
обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають
бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних.
Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства.
Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.