Щорічно 10 листопада в усьому світі відзначають Всесвітній день науки (World Science Day)
або більш офіційно – Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку (World
Science Day for Peace and Development).
Всесвітній день науки за мир і розвиток спрямований на підвищення
рівня поінформованості громадськості про важливість науки та ліквідацію розриву між наукою і суспільством.
Ніхто не знає, яка саме наука першою з’явилася на світ, однак
достеменно відомо, що донині людству так і не вдалося вичерпати всю
багатогранність напрямів і потенціалу людського пізнання, для якого ми сміливо визначаємо ту чи іншу гілку наукового напрямку.
Всесвітній день науки в
ім’я миру та розвитку відзначається ще й для того, щоб наголосити:
всі науково-технічні досягнення необхідно використовувати лише в інтересах
миру, задля спокійного та захищеного майбутнього людської цивілізації. Крім
того, в цей день вчені з кожної країни нагадують про важливість популяризації
науки як міцної бази, на якій формуються найголовніші механізми розвитку нашого
світу.
Зараз
наука грає одну з найголовніших ролей у світі, адже, від неї залежить комфортне
і досконале існування суспільства в цілому. Розвиток цього напряму покращує та
полегшує життя людей. Нові технології, винаходи, комунікації все це створено
завдяки науці.
"Є така професія — науковець. Напевно це і не
професія, а стан душі. Адже науковець — не той, хто працює у науковій установі,
пише наукові статті, бере участь у наукових розробках, має наукове звання,
виступає на конференціях...
Науковцем у повному розумінні цього
слова є той, хто має власні оригінальні погляди, йде у напряму,
яким ще не йшли інші, вміє ставити мету, досягати її і коли здавалося б
«золотий ключик вже у гаманці», зрозуміти як мало він ще знає і вміє, поставити
наступну, здавалося б, недосяжну мету і йти до неї, долаючи всі проблеми,
нерозуміння інших, косі погляди та посмішки.
Науковці вміють мріяти і не бояться, що їх мрії іноді захмарні, вміють здійснювати мрії і знову мріяти... Це люди, які не бояться попри все відстоювати свою думку, спорити, змінювати погляди, якщо вони виявилися хибними. Їх не зупиняють невдачі, незручності, нестаток коштів, невлаштованість побуту, нерозуміння та недовіра, але все це боляче ранить їх і заважає мріяти.
Науковці помічають те, чого не помічають інші, замислюються над тим, чого інші просто не бачать, вміють бачити небачене, чути нечуване. Вони вміють дивуватися, спостерігати, запитувати. І все це робить їх схожими на дітей. Адже науковці — це великі діти, які не втратили віру в Диво, які вміють знаходити це Диво там, де інші нічого не помітять, які вміють створювати Диво нібито з нічого.
Науковці не бояться визнати, що чогось не знають. Вони наполегливо вчаться все життя, адже все змінюється надто швидко. Щороку, щомісяця з’являються нові відкриття, недавнішні таємниці перестають бути таємницями, але люди знаходять нові таємниці і так далі...
Науковці не бояться визнати свої помилки, не бояться почати все з початку: іноді йдеш і здається рішення ось-ось буде знайдено, але черговий дослід перекреслює роботу іноді цілих десятиліть і приходиться знову аналізувати, шукати нове рішення проблеми, і щоразу починати знову і знову...
Кожному науковцю притаманна наукова чесність. Іноді здається: ось ще трішечки і результат буде отримано, і от трішечки вже є, а результату або немає або він не такий як ми вважали. І тут ніколи не повинна піднятися рука трішечки змінити креслення графіку, трішечки зменшити або збільшити деякі числа, щоб похибка була меншою, трішечки підробити фотографію…
Адже така непорядність може коштувати життя і здоров’я багатьом людям, адже це може ввести в оману інших науковців і їхні результати зазнають великої корекції без необхідності та стануть неправильними.
Тож треба ретельно кілька десятків (а можливо тисячі) разів перевіряти кожен результат у різних умовах і ситуаціях, щоб бути певним: усе правильно, помилки немає, можна на базі цього результату вести подальший пошук.
Отже шлях науковця не
обсаджений розами, це нелегкий тернистий шлях, подолати який може лише сильний
духом, твердий у своїх поглядах.
Дехто посміхнеться і скаже: «Праця науковця легка, що
ж там і роботи — буковки писати?»
А більш уважний спостерігач зауважить: «Це дуже
нелегка праця, порівняти її можна хіба що з працею шахтаря»
І дійсно, науковець працює цілодобово, без перерв і
вихідних, іноді ідея може так захопити його що й про сон забуде. Багато хто з
представників інших професій ні за що не погодиться поміняти свою «важку роботу
руками» на «легку роботу головою».
Але той, хто зважиться стати науковцем і
зрозуміє, що ця справа йому по-плечу ні за що не зрадить в душі своїй важкій
професії, адже Диво манить. І чим би ще не прийшлося б займатися науковцю, а
виважений ґрунтовний його підхід видно у будь-якій професії і у кожній праці
він буде шукати хоч часточку науки. І, можливо, так народжуються винаходи.
Науковець —
просвітитель. Мало щось
розробити, перевірити і втілити на практиці. Він має донести результати своїх
досліджень і знання, які здобув, до людей так, щоб вони зрозуміли що саме він
зробив і навіщо. Адже науковець працює заради людей, щоб їм було легше та
комфортніше, щоб люди відчували себе захищеними від усіляких лих.
Що рухає науковця? Жадоба до знань, тяга до незвіданого. Цих людей цікавить все, вони нібито бачать все іншими очима і тому відкривають дивовижні таємниці. Науковці як діти вірять в диво, і в те, що кожне диво можна пояснити і одразу ж побачити інше ще дивніше диво... А див навколо не перелічити!
Науковці — люди, що не бояться Дива, адже Диво може бути незручним для інших, спочатку воно лякає, іншим до нього треба звикнути.
Науковець прокладає доріжку (спочатку це вузенька
стежинка) від незнання до непізнання (стежинка щокроку ширшає), а потім з часом
(іноді на це витрачаються століття!) до точного і впевненого знання (це вже
велика дорога). А потім вивіреною дорогою першопроходьці-науковці поведуть
інших, а самі знайдуть собі іншу проблему, яку слід неодмінно вирішити…
Але попри все науковці не відчувають себе
героями: вони просто чесно і якісно виконують свою роботу і прагнуть все робити
якомога краще. Наука не буває великою і малою. Справжнім Науковцем можна стати
тільки за покликом душі.
І, напевно, науковець — це не професія, а стан
душі, невпинний інтерес до всього нового, бажання вчитися все життя,
непереборне прагнення до самовдосконалення, безупинний пошук…"
(з блогу Ірини Стеценко)
Перегляньте відео "Всесвітній день науки"
