Для кожної країни світу особливим святом є День прикордонника. В Україні ця подія відзначається 30
квітня щороку. Святкування – можливість віддати пошану військовослужбовцям, які
охороняють межі держави, а також віддячити прикордонникам, що дістали поранення
або загинули при виконанні службових обов’язків.
Спочатку святкування Дня прикордонниківбуло призначене Указом Президента у 1992
році на 4 листопада. З 2003 року подію відзначали у травні 23 числа. А вже
згодом новим Указом Президента у 2018 році було встановлено нову дату – 30
квітня. Святкування урочисто відбувається кожного року.
Нову дату запровадження свята обрали невипадково. У
1918 році під час більшовицького режиму в Росії армія УНР встановила на кордоні
державні символи та проголосила незалежність України. 9 лютого цього ж року
було підписано Брестський мирний договір, за яким Україну визнали самостійною
державою. За умовами договору союзники надали українському народові військову
допомогу для утримання незалежності держави від встановлення більшовицького
режиму.
9 квітня 1918 року Запорізьку дивізію війську УНР
переформували у військовий корпус. 30 квітня завершився український контрнаступ
на Донбасі з метою визволення від більшовиків. Після взяття станції Колпакове
на рубежі УНР та Донської республіки на кордоні земель замайорів
жовто-блакитний прапор як символ вільної незалежної України.
Більше десяти років прикордонники зі зброєю в руках
протидіють російський агресії, три з яких – під час широкомасштабного
вторгнення. Вони першими зустрічали ворога на кордоні, хоробро обороняючи
Україну. Прикордонники завжди у найгарячіших точках лінії фронту поряд з усіма
українськими воїнами та тими, хто став на захист держави. Вони беруть участь у
надскладних операціях Сил оборони нашої країни.
Ми памʼятаємо кожного і кожну, хто віддав своє життя
за Україну та свободу. Усіх, хто загинув, щоб ми могли продовжувати боротьбу за
незалежність. Схиляємо голови в памʼять про них…
Українці, як ніхто, розуміють, що безпека держави
починається з безпеки її кордонів.
Державна прикордонна служба постійно нарощує свої
можливості, аби реагувати на актуальні та потенційні загрози власними наявними
силами. Формуються прикордонні загони бригадного типу, на озброєння наших
воїнів надходить все більше артилерійських засобів та броньованої техніки, нові
зразки зброї, розвивається напрямок застосування безпілотних літальних
апаратів.
Ми продовжимо робити все від нас залежне, щоб наші
захисники та захисниці мали всі необхідні засоби, аби бити ворога та берегти
свої життя. Наша головна цінність – Люди!
Україна обовʼязково переможе в цій війні добра проти
зла та поверне контроль над державним кордоном у його міжнародно визнаних
межах. Ми захищаємо свою державу, працюємо заради нашої держави! Ми обʼєднані
задля звільнення України від ворога! При цьому ми стоїмо на захисті
демократичних цінностей, які для нас завжди були пріоритетними!
Прикордонники України разом з іншими складовими Сил
оборони нашої країни та усім Українським народом не припинять боротися за
Батьківщину! Разом до Перемоги!
29 квітня в багатьох країнах
відбуваються заходи та акції, призначені важливій події – Всесвітньому
дню бажань (World Wish Day). Це гарна нагода, аби реалізувати мрії.
Для світового суспільства таке святкування – це можливість подарувати близькій
людині турботу, увагу та любов.
Історія свята
розпочалася у 1977 році в США, коли чотирирічний хлопчик Крістофер Джеймс
Грейчус, що був хворий на лейкемію, та його мати Лінда познайомилися з митником
Томмі Остіном. Малюк розповів, що давно мріє стати поліцейським. Остін вирішив
допомогти дитині здійснити бажання.
Минуло три роки, стан
здоров’я дитини значно погіршився. Томмі зв’язався з представниками поліції та
домовився організувати для Крістофера політ на вертольоті. 29 квітня 1980 року
малий Крістофер та Рон Кокс, офіцер Департаменту громадської безпеки штату Аризона,
вилетіли до міста Фенікс на вертольоті DPS. Далі хлопець разом з офіцером
Френком Шенквицем з аеропорту вирушили у центральний офіс Департаменту в
супроводі трьох патрульних машин та мотоцикла. Крістофер цілий день провів час
в цій організації, а потім отримав значок почесного поліцейського Аризони.
Крім того, спеціально
для Кріса офіцер Рон Кокс домовився з представниками компанії John’s Uniforms,
аби для дитини зшили форму патрульного. Власник фірми був вражений цією
ситуацією, дуже співчував хворому хлопчику. Тому за одну ніч він разом з двома
співробітницями пошив ідентичну копію форми поліцейського. Крістоферу вручили
форму 1 травня.
Через деякий час Кріс
помер від хвороби. Від Департаменту Аризони до міста Кєвані в штат Ілінойс
поїхали на похорон офіцери Френк
Шенквиць та Скотт Шталь. На згадку про дитину за згодою матері Кріса вони
вирішили заснувати у Феніксі Chris Greicius Make-A-Wish Memorial, що згодом
став благодійним фондом Make-A-Wish. Ось таким чином з сумної історії з’явилося
важливе свято.
Спочатку організація
Make-A-Wish допомагала американським дітям. Пізніше у 1983 році представництво
фонду відкрили в Канаді. Ще через 10 років благодійний фонд став міжнародною
організацією. Головною метою святкування 29 квітня Всесвітнього дня бажань є
допомога дітям.
Щороку в різних
країнах проводять благодійні акції, спортивні заходи, аукціони у Всесвітній
день бажань. Отримані з цього кошти спрямовують на здійснення мрій хворих дітей
віком від 2,5 до 18 років. Організаторам вдається виконувати кожен рік бажання
майже 30 тисяч важкохворих дітей. А з моменту свого заснування фонд здійснив
більше 480 тисяч дитячих мрій.
В заходах беруть учать
50 країн, 45 тисяч волонтерів. Навіть відомий співак Майкл Джексон свого часу
сприяв діяльності благодійного закладу. Важливість свята в тому, що у кожного є
шанс здійснити бажання не тільки власних дітей, але й допомогти сиротам,
маленьким пацієнтам клінік, дитячих будинків.
Свято відзначається 29 квітня починаючи з 1913 року.
Свою
назву застібка отримала через «блискавичне» закривання/відкривання, поєднання
та роз’єднання обох її частин. Англійці придумали назву зіпер (блискавка), по
аналогії зі звучанням механізму застібки - слова «вжик» або «з-і-і-і-п».
Автором цього визначення став поет з Великобританії Гілберт Франкау.
Отже,
сучасна застібка-блискавка – це механізм для швидкого з'єднання або
роз'єднання двох частин виробу. Вона складається з двох смужок тканини, на яких
прикріплені зубчики, які можуть бути виконані з різних матеріалів (металу чи
пластмаси), а також замка-бігунка, що з'єднує чи роз'єднує обидві частини застібки.
У
наш час блискавка -
найпоширеніша застібка, яка зустрічається у різних виробах:
·в одязі;
·взутті;
·сумках;
·постільній білизні;
·домашньому текстилі;
·спецодязі;
·уніформі;
·спортивному спорядженні;
·туристичному оснащенні;
·автомобільних аксесуарах тощо.
Як
створювалася застібка-змійка:
Цікаво
те, що творцем застібки блискавки була не одна людина, а троє! Більше
шістдесяти років пробивався цей винахід до свого визнання, і ще десять років -
до отримання широкого поширення. Еліас Хоув, винахідник швейної машини, у 1851
році створив застібку, назвавши її «безперервною». На жаль, цей винахід іще
впродовж довгих 30 років перебував поза увагою. І лише після стількох років
американський інженер-механік Уїткомб Джадсон отримав патент на
застібку-блискавку.
Світ
дізнався про цю унікальну застібку лише в 1893 році. Прототип винайденої
блискавки був створений Уїткомбом як засіб допомоги його товаришеві на ім’я
Стайл. У 1871 році в Чикаго сталася величезна пожежа, і кресляр за професією,
Стайл, рятуючи з вогню маленьку дівчинку, пошкодив собі спину. Після лікування
йому було важко зашнуровувати взуття, і тоді його друг Уїткомб запропонував
йому скористатися своїм винаходом - застібкою-блискавкою.
Застібка-змійка
на ті часи коштувала недешево, а також була складною у виготовленні, тому її
довго не визнавала громадськість. Та й надійність її бажала кращого. Винахідник
Джадсон в силу фінансових проблем не міг продовжувати розробки самостійно, тому
розпочав співпрацю з Луїсом Уокером і Гаррі Ерлом.
Згодом
блискавка була вдосконалена шведсько-американським інженером Гідеоном Сундбеком
та європейкою Катариною Кун-Моос. Це сталося у 1913 році, який вважається
другим роком народження застібки.
На
сьогодні основними країнами-виробниками сучасних застібок блискавок є: Японія,
Китай, Індія та Бангладеш.
Популярність
аксесуару принесло те, що
американці використали замок
для грошових ременів моряків напередодні Першої світової війни. Назва
«блискавка» з’явилася у 1923 році. Це була ідея компанії BF Goodrich, яка вирішила ставити застібку Sundback на гумові чоботи. Блискавка у назві
аксесуару означає швидкість, бо завдяки новій застібці взувати черевики стало
набагато простіше.
В
1930-х роках вдала рекламна кампанія принесла винаходу ще більшу популярність,
застібки стали використовувати при пошитті дитячого одягу. А трохи згодом у
1937 році на аксесуар звернули увагу французькі модельєри. Вони почали ставити
«блискавки» на верхній одяг та речі, які відкривалися з обох боків.
Диво-застібка
зараз використовується всюди – на одязі, взутті, постільній білизні, сумках,
рюкзаках, шкільних портфелях, пеналах, канцелярських товарах. Саме тому день
названо святом народження застібки-блискавки, аби люди не забували про цікавий
винахід.
28 квітня в Україні відзначають День працівників
швидкої допомоги.
Історія швидкої допомоги в Україні почалася в 1881 році
- тоді в Києві, в міській управі на Хрещатику створили "Гурток київських
лікарів з метою нічних чергувань". Понад 20 років там безкоштовно
допомагали при нещасних випадках і травмах. У 1890 році швидку допомогу почали
надавати у Львові, а в 1903 - в Одесі.
Перша станція швидкої медичної допомоги
з'явилася в Києві 30 червня 1902-го - тут вже були обладнані приймальня,
хірургія, перев'язувальна, аптека, стерилізаційна. Коли почалася Друга світова,
станція швидкої якийсь час не працювала, але вже в 1943-му знову почала
надавати допомогу, з'явився навіть "стаціонар на колесах" -
автомобіль з лабораторією і сучасним обладнанням.
Сьогодні працівники швидкої допомагають тисячам пацієнтів на добу.
Сильно зросло навантаження на медиків в період пандемії коронавірусу і зараз,
під час війни - їм часто доводиться ризикувати собою, щоб врятувати життя інших
людей в гарячих точках.
Ви - тихі герої невидимого фронту. Бажаємо вам сил, бадьорості духу,
здоров'я, радості та більше вдячних пацієнтів. Зі святом всіх працівників
швидкої допомоги!
День пам’яток історії та культури України –
це щорічна подія, яка має важливе значення для збереження та вшанування багатої
культурної та історичної спадщини країни. Цей день, встановлений Указом
Президента України № 1062/99 від 23 серпня 1999 року, запрошує замислитися над
численними пам’ятками, які розповідають про славне минуле та яскраву культуру
України.
Ця
ініціатива була підтримана науковцями, архітекторами, реставраторами та
державними органами, що опікуються збереженням пам’яток історії та культури.
Вона перегукується з міжнародним рухом, ініційованимICOMOS (International
Council on Monuments and Sites) і прийнятим ЮНЕСКО в 1982 році, підкреслюючи
нагальність збереження нашої спільної культурної спадщини.
Дата проведення Дня пам’яток історії та
культури України співпадає з Міжнародним днем пам’яток та історичних місць.
Культурна спадщина України, яка налічує понад
70 000 об’єктів культурної спадщини у більш ніж 1399 населених пунктах, є
великою та різноманітною, що вимагає постійних та узгоджених зусиль для її
збереження.
День пам’яток історії та культури України –
це не просто визнання фізичних споруд, які прикрашають ландшафт, але й
розуміння історій, боротьби та перемог, які вони уособлюють. Ці пам’ятники
слугують хранителями історії, пропонуючи розуміння еволюції України в часи
процвітання та випробувань. Вони є відчутним зв’язком з минулим, зміцнюючи
почуття ідентичності та спадкоємності серед українського народу.
Щороку з цієї нагоди організовуються
різноманітні заходи та події. Це можуть бути екскурсії, виставки, лекції та
семінари, спрямовані на інформування громадськості про цінність збереження та
важливість пам’яток як культурних символів. Залучення державних органів,
культурних інституцій та місцевих громад підкреслює колективні зусилля у
збереженні історичної спадщини України.
Від величного собору Святої Софії та
прилеглих до нього монастирських споруд до Києво-Печерської лаври, Україна є
домівкою для об’єктів значної культурної та історичної цінності, деякі з яких
визнані ЮНЕСКО об’єктами всесвітньої спадщини.
День
пам’яток історії та культури в Україні є свідченням відданості країни визнанню
та збереженню своєї багатої культурної спадщини. Він дає можливість оцінити
красу та історичне значення цих об’єктів, сприяючи глибшому зв’язку з історією
та культурною ідентичністю України.
Сьогодні
пам’ятки історії та культури України перебувають перед загрозою знищення
ворогом, багато вже є знищеними або пошкодженими під час війни, росія прагне
знищення фундаменту нашої національної свідомості. Допомагайте ЗСУ щодня!
Кожного
року 17 квітня Україна відзначає офіційне професійне свято – День пожежної охорони. Подію
започаткували у 1995 році, але спочатку відзначали 29 січня. Згодом, у 2013
році, дату святкування змінили.
Праця
пожежника вкрай відповідальна, тяжка, героїчна, стресова та дуже важлива.
Пожежна охорона виконує свою роботу як вдень, так і вночі. Пожежники повинні
мати гарну фізичну та теоретичну підготовку, адже від їхнього професіоналізму
нерідко залежить життя людей.
МетоюДня пожежної охорони України є подяка працівникам за
старанне виконання роботи та підтримка їхньої ініціативи.
Під час війни пожежники героїчно першими
йдуть на допомогу та порятунок населення, що постраждало від обрілів ворога.
Низький уклін за вашу працю!
Всесвітній день мистецтва щорічно відзначають у світі 15 квітня.
Вперше його святкували у 2012 році. Ініціатором виступила Міжнародна асоціація
мистецтва (IAA).
Дату обрано невипадково: 15 квітня народився
великий італійський живописець, скульптор, письменник, філософ, математик і
науковий новатор — Леонардо да Вінчі. Саме да Вінчі є символом вільного
самовираження, толерантності і далекоглядності в світі мистецтва.
Основною метою свята є
просування цінностей, які мистецтво принесло світу з незапам’ятних часів. Цей
день підкреслює важливість мистецтва в житті кожної людини, будь-якого віку і
раси, а також підвищує обізнаність громадськості про важливість творчої
діяльності у всьому світі.
Цей день є нагадуванням про важливість підтримки та просування
мистецтва як засобу культурного збагачення та життєво важливого компонента
суспільства та економіки. Незалежно від того, чи є ви професійним художником,
аматором, чи лише здобуваєте мистецьку майстерність, чи просто людиною, яка
цінує красу та креативність навколишнього світу, Всесвітній день мистецтва є
чудовою можливістю відсвяткувати та вшанувати силу мистецтва в нашому житті.
Щорічно
14 квітня відзначається досить нетипове й поки що маловідоме свято – Міжнародний день раптового сміху (International
Moment of Laughter Day). Подію вигадав оратор та письменник Іззі Гезелл у 1997
році.
Міжнародний день раптового
сміху має
за мету нагадування людству про користь щоденного щирого сміху та залучення до
проявлення власних емоцій.
Вже давно відомо, що сміх здатний оздоровити
людину, зменшити нервову напругу, допомогти у боротьбі зі стресом, зробити
кожного щасливішим та впевненішим у собі.
14 квітня обов’язково потрібно насміятись від
душі, розвеселити рідних та друзів, провести цей день з позитивом, а також
ввести у звичку сміх.
Кожного року 12 квітня
Україна відзначає професійне свято – День працівників ракетно-космічної галузі. Подія започаткована
Леонідом Кучмою 13 березня 1997 року.
Метою свята є подяка
робітникам української космонавтики за старанну працю у створенні техніки,
проведенні наукових досліджень тощо. 12 квітня державна влада офіційно вітає
професіоналів цієї галузі. Адже саме українцям належить ідея міжпланетних
перельотів й розвинення ракетної теорії.
Першим українським
космонавтом є Леонід Каденюк, котрий потрапив у космос 19 листопада
1997 року. Але непілотована космонавтика в Україні значно розвиненіша.
12 квітня кожного року весь
світ відзначає Міжнародний день
польоту людини в космос (International Day of Human Space Flight).
Дата святкування обрана на честь дати першого польоту в космічний простір, який
відбувся цього дня у 1961 році. Подію започаткувала Організація Об’єднаних
Націй 7 квітня 2011 року.
День польоту в космос
заснований для того, щоб нагадати людству, з чого почалась історія світової
космонавтики.
Щороку 2 квітня уся всесвітня спільнота
відзначає Міжнародний
день дитячої книги (International Children’s Book Day). Це
свято привертає увагу всіх дітей та їхніх батьків до надзвичайної важливості
книжки в житті юних читачів. Адже саме вона відкриває малятам двері у великий
та незнайомий світ, знайомить з невідомими раніше істотами, розкриває таємниці
життя, сприяє становленню особистості. Це свято книги, дитинства та магії
казки.
Свято вирішили відзначати 2 квітня, тому що в цей день
народився автор улюблених дитячих казок – Ганс
Крістіан Андерсен.
З моменту свого заснування в 1967 році
Міжнародною радою з книг для юнацтва (International Board on Books for Young
People, IBBY) цей день присвячений прищепленню любові до читання наймолодшим
членам нашої світової спільноти та підкресленню важливості дитячої літератури.1
Місія IBBY
Ініціатором святкування є Міжнародна рада з книг для юнацтва – неприбуткова
організація, що складається з учасників з усього світу. Її мета – об’єднати
книжки та дітей, сприяючи глобальному поціновуванню дитячої літератури.
Організація невтомно працює над тим, щоб сприяти міжнародному взаєморозумінню
за допомогою дитячих книжок і забезпечити кожній дитині доступ до високоякісних
матеріалів для читання.
Щороку різні національні секції IBBY
обираються міжнародним спонсором Міжнародного дня дитячої книги. Цей спонсор
обирає тему року і запрошує відомого автора зі своєї країни написати послання
до дітей світу, а також відомого ілюстратора для створення плакату. Ці
матеріали відіграють центральну роль у святкуванні року і використовуються для
популяризації книг, читання і радості, яку вони приносять у життя дітей.
Національні секції IBBY в
усьому світі використовують Міжнародний день дитячої книги як можливість
просувати дитячі книги та заохочувати до читання. Заходи варіюються від
письменницьких конкурсів та оголошень про книжкові премії до зустрічей з
авторами дитячої літератури. Часто Міжнародний день дитячої книги пов’язаний з
ширшими святкуваннями, присвяченими дитячій книзі, і включає в себе спеціальні
заходи, такі як зустрічі з авторами та ілюстраторами.
Ідея виокремити спеціальний день для
популяризації книги серед юних читачів належить німецькій письменниці, авторці
творів для дітей та активній громадській діячці – Еллі Лепман. Саме вона є
засновницею Міжнародної ради з дитячої книги, за рішенням якої у 1967 році було
впроваджено День дитячої
книги. З перших днів це рішення було позитивно сприйняте в
різних куточках світу, а свято відразу набуло всесвітнього значення.
Варто сказати, що Елла Лепман виступала за
створення окремої нагороди, щось на кшталт Нобелівської премії, тільки в галузі
дитячої літератури. Так з’явилася Міжнародна премія імені Г.К. Андерсена.
Нагороду почали видавати ще в половині 20-го століття, нею вшановують найкращих
авторів та ілюстраторів дитячої книги. Нагороди вручаються на з’їздах
Міжнародної ради з дитячої книги.
Так склалося, що кожного Міжнародного дня дитячої
книги найпопулярніший дитячий автор пише послання,
адресоване найбільш юним читачам, а найкращий ілюстратор створює яскравий
плакат, присвячений цьому дню. В 1973 р. та в 1979 р. почесних нагород за
найкращу дитячу книгу були вшановані відомі українські письменники Богдан Чалий
та Всеволод Нестайко.
Першими дитячими творами були перекази,
розповіді, оповідання, пісні, що передавалися в усній формі. Вони були
покликані розважати та навчати малечу. Та перші серйозні кроки зі створення
дитячої літератури з’явилися тільки у 18 столітті після того, як заговорили про
інститут дитинства. До цього діти ставилися на однаковий рівень з дорослими,
тому окремої спеціалізованої літератури для них не випускали.
Так, в 1744 році світ побачила перша дитяча
книжка розважального характеру під назвою «Маленька гарненька кишенькова
книжечка». Її автором та видавцем був популяризатор дитячої книги тих часів –
Джон Ньюбері. Видання відрізнялося гарною обкладинкою та захоплювало дітлахів
веселими іграми та яскравими ілюстраціями.
Жан-Жак-Руссо – ще один
відомий філософ, який зробив неабиякий внесок у розвиток дитячої літератури.
Він стверджував, що дітей треба виховувати, враховуючи їхні природні здібності
та зацікавлення. Одним з письменників, який дотримувався філософії Руссо, був
Томас Дей. Його перу належать багато творів для дітей.
В 19 столітті відомий данський письменник
Г.Х. Андерсен займається збором народних казок Європи. З цією метою він навіть
відправляється в подорож містами та селами Європи. Так само як брати Грімм, які
зробили збірку казок Німеччини, він робить збірку казок європейських країн.
Пізніше з’являються захопливі твори різних
дитячих авторів, які у своїх роботах покладаються на дитячу уяву. Розвиток
друкарства, поширення грамотності серед широкого загалу, поява нових читачів,
зниження ціни на друковані видання – все це призводить до підвищення попиту на
дитячі книжки. А 1865 рік ознаменувався появою нового стилю у створенні дитячої
літератури, оскільки світ побачила фентезійна книга Льюіса Керолла – «Аліса в
країні чудес».
Перша
друкована дитяча книга в Україні з’явилася
в 1574 році. Це було навчальне видання під назвою «Руська граматика, або
Буквар». Підручник видав перший український книговидавець Іван Федоров у
львівській друкарні. До складу видання увійшла абетка, а також зразки та вправи
читання. В ці часи здебільшого випускалися навчальні дитячі книги. А вже у 18
столітті починають виходити книги для читання.
Відомими дитячими письменниками тих часів
були Іван Максимович, Ігнатій Максимович, Іван Пашковський, Григорій Сковорода
тощо. У своїх оповіданнях для молоді Іван Максимович торкається
морально-етичних тем, а от його брат Ігнатій захоплюється написанням од. Юнаки
та дівчата захоплювалися поезією Івана Пашковського, який любив пожартувати та
часто писав про перші юнацькі почуття та захоплення. Вперше просвітницькі ідеї
в дитячій літературі з’явилися завдяки Григорію Сковороді. Його відомі
дитячі твори: «Ой пташино-жовтобоко», «Гей, поля, поля зелені», різноманітні
байки, епіграми тощо.
Величезний вклад у розвиток дитячої
української книжки зробив Іван Франко. Під кінець 18-го – на початку 19-го століття виходять казки та
оповідання для маленьких читачів. Автор не просто пише казки, а намагається
скерувати дитячу уяву від казкових героїв та подій до реалій справжнього життя.
Франкові оповідання розповідають про життя простих сільських дітей – «Малий
Мирон», «Грицева шкільна наука», «Під оборогом», «Олівець» та багато інших.
Діти з захопленням зачитувались казкою «Лис Микита».
Цікаві факти про дитячі книги та їхніх авторів
· - Ганс Крістіян Андерсен виявляв незадоволення, коли про
нього говорили, як про дитячого казкаря. Автор вважав, що його казки написані
не тільки для дітей, але й для дорослих. Також він наказав, щоб на монументі,
де разом з казкарем мала бути зображена малеча, не було жодної дитини.
· - «Колобок» вважається суто слов’янською казкою. Проте
подібний сюжет зустрічається в оповідях інших країн. Так, в США, це була казка
про пряничного чоловічка, якого також з’їла лисиця. Аналогічні казки можна
віднайти в німецькому, англійському та середньоазійському фольклорах.
· - Відомі німецькі казкарі брати Грімм також були
видатними вченими-філологами та засновниками науки германістики. Письменники
брали активну участь у створенні першого словника німецької мови.
· - Самуїл Маршак часто використовував в дитячих казках
події, пов’язані з вогнем. Наприклад, «Дім кицьки», «Пожежа», «Розповідь про
невідомого героя». І це зовсім не випадково, адже в дитинстві сам автор став
ледь не став жертвою пожежі. Ця подія закарбувалася у спогадах майбутнього
письменника та яскраво відбилася в його творчості.
· - Авторка багатьох дитячих творів, відомих у всесвітній
літературі, Астрід Лінгред, володіла навичками стенографістки. Тому багато її
робіт, а зокрема «Пеппі – Довга панчоха» спочатку була застенографована.
