Подоляночка: березня 2024

У дошкільній педагогіці є проблеми, в реалізації яких провідну роль відіграє сім'я. Однією з таких є проблема економічного виховання дитини, рішення якої дозволить здійснити важливу задачу формування економічної соціалізації дошкільника, його адаптації до сучасних життєвих реалій.

Саме в родині, завдяки мистецтву ведення домашнього господарства батьками, їх вмінню зробити своїх дітей безпосередніми учасниками сімейного господарства, діти отримують початкову економічну освіту і перший досвід економічної соціалізації. Атмосфера сімейної економіки, вчинки батьків, їх ставлення до грошей, речей, до будь-яких цінностей засвоюються дітьми особливо міцно. Коли дитина бачить, як акуратно мама чистить картоплю, міряє чашкою крупу для каші, примовляючи: «Сьогодні візьмемо менше, так як снідати будемо удвох!», відміряє цукровий пісок, економно нарізає хліб - все це не проходить повз увагу дитини - дошкільника.

Корисним для формування економічного способу мислення є знайомство дітей з поняттям сімейного бюджету. Рекомендуємо розповісти дітям що таке бюджет, з чого він складається, чому називається «сімейний», як витрачаються кошти. Діти легко засвоюють матеріал, особливо коли батьки використають наочність: можна намалювати коло з секторами, в кожному з яких зображений вид витрат, можна зробити аплікацію з кольорового паперу, де на смужках намальовані або написані види витрат - від першорядних до тих, без яких найближчим часом можна обійтися.

Одним з етапів програми з економічного виховання дошкільнят є знайомство дітей з таким соціально-економічним явищем, як гроші, при чому не тільки з купівельною та накопичувальною здатністю грошей, а і з грошима як культурно-історичним явищем: що таке гроші, якими були перші гроші, що було, коли не було грошей, як виглядають українські гроші, що на них зображено; знайомство із зовнішнім виглядом валют різних країн ін. Діти з цікавістю знайомляться з такою інформацією, і батьки можуть внести свою роль в розширення у дітей пізнавального інтересу до цього атрибуту нашого сучасного життя. Надзвичайно важливо донести до свідомості дітей зв'язок понять «праця» і «гроші»; щоб мати гроші, необхідно працювати.

Гроші для дитини - предмет великої притягальної сили, особливо дрібні гроші, монети. У деяких дітей інколи виникає бажання мати скарбничку, при цьому часто ініціаторами є самі батьки. «Заведи скарбничку, збереш побільше грошей - купиш, що захочеш». Іноді таке рішення закінчується небажаними наслідками. Дитина починає випрошувати у батьків, родичів гроші, щоб кинути в скарбничку, не знаючи, навіщо вони їй потрібні. У такому випадку доцільна бесіда, яка допоможе з'ясувати, як дитина витратить зібрані гроші, що хоче купити, кого порадувати і т. д. Скарбничка може мати місце в житті дитини тільки тоді, якщо вона не призводить до звички просити гроші.

Важливим аспектом є виховання у дітей шанобливого ставлення до будь-якої праці, до людей будь-якої професії. Дітям дошкільного віку поки рано вибирати свою майбутню професію, тому початкові уявлення про працю дорослих допомагають дітям дізнатися про те, що всі дорослі працюють, про деякі сторони їх професійної діяльності, назву різних професій, предмети праці, обладнання; що саме дорослі роблять, тобто результати їх роботи та ін. Батькам слід частіше розповідати дітям про позитивні сторони своєї роботи, чим вони пишаються, за що отримали заохочення або нагороду; проявляти почуття радості за свої успіхи та успіхи інших. Не слід приховувати і негативні сторони професії, наприклад: «У конструктора, вчителя, редактора, письменника втомлюються очі, їм доводиться багато читати, писати, працювати з кресленнями; у міліціонера - дуже небезпечна робота» і т. д. У дітей п'яти-шести років має складатися об'єктивне, реальне уявлення про ту чи іншу професію.

У зв'язку з переходом України до ринку значно підвищуються вимоги до рівня економічної грамотності не тільки дорослих, а й дітей.

Основною метою економіки для малюків є формування навичок та умінь раціонального використання та інтересу до матеріальних цінностей, розвиток економічного мислення, спонукання до ділової активності, ознайомлення з сучасними ринковими відносинами.

Дуже часто дитина вимовляє слова: «Я хочу». Найчастіше це відбувається тоді, коли справа стосується розваг, солодощів, іграшок. Але отримати все миттєво можливо не завжди. Тоді дитина може образитися, голосно кричати чи довго плакати. Як правильно вчинити батькам в подібній ситуації; більш того - як це пов'язано з економікою? Основи економічних знань діти отримують на спеціальних заняттях у дитячому садку. Мета занять з економіки – повідомлення дітям знань з області фінансових категорій, формування уявлень про товар, як результат і продукт людської праці, морально-трудові якості, вміння оцінювати річ, знайомство з різними видами реклами, історією походження грошей і т. д. На заняттях діти «купують», «продають», «міняють», «працюють» - але все це лише гра, яка закріплює досвід, отриманий в сім'ї. Родина - реальне економічне середовище, в якому живе дитина, де вона постійно включається в життєві ситуації: стикається зі справжніми грошима, рекламою, ходить з батьками в магазин, бере участь у процесі купівлі-продажу. Зрозуміло, що об'єднання двох форм економічного виховання: вдома і в дитячому садку, двох аспектів поведінки дітей - умовного і реального, може дати позитивний результат в області економічного виховання. Робота з економічного виховання дошкільнят неможлива без участі батьків, їхньої зацікавленості, розуміння важливості проблеми. Економічний досвід дітей суттєво обмежений, тому завдання батьків - створити такі виховні ситуації, які сприяли б збагаченню морально-економічного досвіду, формуванню морально-економічних звичок. Кілька порад батькам, які прагнуть виховати соціально-адаптованих до сучасних економічних умов дітей:

Розповідайте дітям про свою роботу. Діти не зможуть усвідомити зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють засоби для існування. Робота повинна не тільки подобатися, вона повинна «годувати». Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище. Дитині немає необхідності вникати у всі нонсенси сімейного бюджету, але вона повинна знати про матеріальне становище сім’ї; дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші, навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями. Не привчайте дітей до надмірностей. Коли дитина мало не щодня отримує від Вас подарунки і ні в чому не знає відмови, вона дуже швидко звикає до цього, її запити зростають. Подумайте про майбутнє. Навчіть малюка обмежувати себе. Формуйте у дітей розумні потреби. Слухаючи дитячі «Я хочу!», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Діти повинні прагнути задовольнити свої потреби, в тому числі і матеріальні, (наприклад, покупки); разом з тим їм навіть корисно засмучуватися через неможливість здійснити своє бажання. Отримуючи все на першу вимогу, вони можуть перейти межу розумного. Вчіть дітей ощадливості. Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть дитині, як їх можна полагодити. Якщо малюк буде бачити вашу турботу про продовження терміну служби оточуючих його предметів, він навчиться берегти не тільки свої, але і чужі речі. Ваша байдужість призведе до зворотнього результату. Допоможіть дітям усвідомити вартість речей. З раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей, якими користуються: іграшки, книги, одяг і т. д. Малюки не повинні звикати до того, що все, що ламається, автоматично замінюється новим. В кожній речі дитина повинна бачити цінність, яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили її своєю роботою, тобто купили на зароблені гроші.

«Чи потрібно дошкільнику економічне виховання?»

Потрібно! Але як?

Обговорюючи цю проблему, ми говоримо лише про початки економічного виховання, які включають в себе доступні дітям знання і деякі економічно значущі якості особистості, що беруть свій початок у дитинстві: ощадливість, працьовитість, економність і ін..

На жаль, ці базові економічні якості, властиві людині-хазяїну, з кожним роком втрачали свій авторитет. Дані дослідницької роботи показують, що підлітки, як правило, оцінюють перераховані якості як негативні. На прохання експериментатора пояснити, чим викликаний такий вердикт, вони відповідали. Що тільки жадібні люди, «плюшкіни» все бережуть і економлять.

Багаторічний досвід роботи з дітьми дошкільного віку показує, що виховувати ощадливість, дбайливість легше на прикладі особистого «надбання». «Моє» і «наше» - різні поняття не тільки за змістом, а й за внутрішнім їх сприйняття. Можна привести безліч прикладів різного ставлення до «свого» і до «спільного». Прийшовши в дитячий сад зі своєю іграшкою (дорогий для нього річчю), дитина протягом дня стурбований тим, щоб не втратити її, щоб ніхто не зламав і не зіпсував. Малюк не жадібний і дає іграшку пограти іншим дітям (адже йому теж дають!), Але при цьому він буде ретельно стежити за її збереженням. Однак по відношенню до іграшок та інших речей дитячого садка (тобто того, що належить усім і особисто йому в тому числі) подібної заклопотаності немає. Правда, якщо вихователь строгий, діти бояться покарання за зламану іграшку І іноді це призводить до того, що дитина починає звалювати свою вину на інших, брехати і пр. Але це вже моральний аспект проступку, що вимагає спеціального обговорення.

Ми ж тільки хочемо підкреслити, що діти по-різному ставляться до особистої та суспільної власності: особисті втрати більш болючі. Чи не тому повсякденне життя дитячого саду дає масу прикладів того, як діти безжально псують, ламають,викидають іграшки та предмети для праці, зовсім не відчуваючи при цьому почуття провини чи занепокоєння?

Нерідко доводиться чути від дорослих, у тому числі і від педагогів: навіщо дитині берегти і економити, не так вже й великі втрати від того що він ламає іграшки, псує папір, фарби, фломастери. Мовляв, виросте, зіткнеться з грошовими витратами, ось тоді і перестане псувати речі.

Це глибока помилка. Справа не в зламаній іграшці - з цих вчинків поступово складаються форми звичні форми поведінки, виробляється певний стиль життя, змінити який буде не просто.

Сім'я - це реальна економічна середа, в якій живе дитина. Повсякденна праця дорослих, турботи «про хліб насущний», достаток чи, навпаки, бідність (нестача грошей, доходи і витрати). Діти включені в ці реальні життєві ситуації постійно.

Дитячий сад - якась умовна ситуація, яка не дає повноцінного досвіду і практичного «економічної поведінки». Діти тут теж «купують», «продають», «змінюються», «працюють», але це лише гра, яка закріплює досвід, отриманий в сім'ї. Зрозуміло, що тільки об'єднання двох аспектів поведінки дітей - умовного і реального може дати добрі результати в області їх економічного виховання та розвитку.

Звернімося до досвіду зарубіжних країн. У США, Німеччині, Японії, Англії економічного виховання дітей приділяється велика увага. Там розроблені спеціальні економічні програми, які знайомлять дітей з основами домашнього господарства і елементарними навичками орієнтації в економічному житті суспільства.

Багато уваги економічного виховання дітей приділяється і в родині. Наприклад, у Німеччині дітей вже з чотирирічного віку цілеспрямовано знайомлять зпризначенням грошей і їх розумної тратою. Батьки дають дітям (залежно від віку та можливостей сім'ї) деяку суму - кишенькові гроші на певний період часу. Вони привчають використовувати їх розумно, не витрачати дарма, пояснюють, що потрібно обережно ставитися до реклами, не довіряти їй беззастережно. Витоки дитячої ощадливості та ощадливості виникають в німецькій родині не самі по собі. Німці генетично знають, що здатність розпоряджатися грошима - необхідний життєвий навик, такий же, як уміння переходити вулицю, і його треба придбати до школи.

В Японії та США батьки намагаються долучити дітей до роботи на власних підприємствах. Наукова та популярна література заповнена матеріалами типу: «Якщо ви хочете мати свою справу», «Як робити гроші», «Як стати багатим». З нашої точки зору, в таких публікаціях, не завжди дотримується почуття міри, насторожує міститься в них надмірно наполегливий заклик «робити гроші». Моральна сторона проблеми при цьому майже не зачіпається: як заробляти, чомуслід чесно «робити бізнес» та ін У цьому плані великий інтерес представляє досвід виховання дітей в Англії. З дитячих років в культ зводиться така якість, як працьовитість, дитині вселяють важливість придбання гарної професії, яка дозволить в майбутньому створити сім'ю і забезпечити її достаток.

Економічні знання потрібні всім, і діти дошкільного віку не виняток. З проблемами економіки їх зіштовхує сучасне життя. Уже в дошкільному дитинстві зі звичної ролі безтурботного споживача дитина спочатку стає свідомим споживачем, а пізніше - творцем предметів споживання. Але як познайомити малюка з основами такої складної науки на доступному йому рівні?

У дошкільному віці можна дати елементарні відомості з області економіки: навчити їх правильному відношенню до грошей, способам їх заробляння і розумному використанню; за допомогою ігор, економічних задач, кросвордів - ввести в складний світ речей, предметів, людських взаємин.

Необхідно дати знання про взаємозв'язок між економічними і етичними категоріями: ощадливість, чесність, ощадливість, щедрість, гідність. Розумно витрачати гроші, не купувати непотрібних речей, не заздрити придбань однолітків.

Формування економічної свідомості - дає знання про нові професії (менеджер, бізнесмен, фермер, рекламодавець, банкір, рекламний агент і т.д.) і вміння розповісти про них. Збагачується дитячий словниковий запас, купуються такі якості, як почуття власної гідності, вміння чесно змагатися і не бояться програшу, Прагнення доводити розпочату справу до кінця, виникає здоровий інтерес до грошей, усвідомлюються правила їх чесного заробляння.

Ситуація, що склалася в економіці нашої країни, характеризується радикальним перетворенням всіх сфер суспільного життя.

Сьогодні кожен з нас розуміє, що доля держави залежить від економічної,правової, політичної і моральної грамотності молодого покоління.

Тому економічне виховання - порівняно новий напрям у дошкільної педагогіки, в даний час, актуальне.

Насправді - малюк рано включається в економічне життя сім'ї, стикається з грошима, рекламою, ходить з батьками в магазин, бере участь в купівлі - продажу та іншими явищами, опановуючи таким чином економічну інформацію на життєвому, часто спотвореному рівні.

Невірно і небезпечно покладатися на стихійне засвоєння знань про навколишнє життя, наприклад, дуже вразливі з етичної сторони поняття: гроші, багатство, бідність, реклама, кредит, борги та інше.

Досвід показує, що в них закладений величезний моральний потенціал, що позначається таким етичним змістом як чесність, доброта, працьовитість, мистецтво користуватися.

В даний час педагоги орієнтуються на формування у дітей вже до 6, 7 років елементарних знань про економіку, однак, на практиці дорослі часто не мають конкретних методичних рекомендацій, літератури, які допомагали б їм у вихованні людини, яка вміє економічно мислити.

У теорії і практиці сучасного економічного виховання та освіти виявляються деякі протиріччя:

- Спостерігається тенденція до завищення можливостей дітей; дошкільнят знайомлять зі складними поняттями, які виходять за рамки їх повсякденному житті та досвіду;

-В економічному вихованні дошкільнят необхідно особливий акцент зробити на його взаємозв'язок з моральним вихованням;

- Стверджуючи необхідність і важливість економічної підготовки дітей і молоді, ігнорується трудове виховання і знецінюється праця - одна і провідних категорій економічної науки і засобів виховання;

Ці фактори і недостатня методична розробленість даної проблеми привели до створення сторінки на сайті дошкільного закладу, де у відповідній віком, доступної та пізнавальній формі, дається інформація для батьків з економічного виховання дошкільників.

Мета занять з економіки:

- Дати теоретичні основи економічних наук - через ознайомлення з найбільш доступними економічними поняттями;

- Включення в підготовчу роботу занять з математики (наприклад, найпростіші підрахунки), малювання, аплікації (реклама, її виготовлення);

- Ознайомлення з рекламою, як способом поширення інформації про товари та послуги, розуміння значення реклами;

- За допомогою ігор, економічних задач, кросвордів та інших форм ввести в складний світ речей, людських відносин, відношення до грошей, чесним способам їх заробляння і розумному використанню.

Таким чином - завдання підготовки батьків допомогти дошкільнику адаптуватися до сучасної дійсності, стати соціально повноцінною особистістю, правильно розуміти і оцінювати ті явища навколишнього життя,які мимоволі вторгаються в його життя, формувати економічне мислення.

Зміни, що відбуваються в період становлення незалежної держави, вимагають нових підходів до виховання майбутніх громадян, здатних жити і діяти в умовах ринкового підприємництва.

Усім нам протягом дня доводиться вирішувати багато питань пов’язаних з економікою. І те, як ми це робимо, залежить від рівня нашої культури, уміння з-поміж інших визначати нагальні потреби, правильно організовувати своє життя й свої стосунки з людьми тощо.
Виховання економічної культури - це, зокрема, і виховання певних особистісних якостей людини, її ставлення до речей, предметів побуту, природних ресурсів (бережливість, ощадливість, дбайливість), а також ставлення до інших людей.
Стикаючись з різними поняттями економічних категорій у ранньому віці, дитина не акцентує на них свою увагу, а початкові економічні знання малюків поверхові. Тож завдання дорослих - так організувати дитячу діяльність, щоб у повсякденному житті маля не лише оволодівало новими знаннями, вміннями та навичками, а й закріплювало їх в активній діяльності. Тому слід передусім робити все можливе, аби дитина без примусу прийняла правила та умови, що діють в суспільстві щодо заощаджування часу, енергії, здоров’я тощо. Для швидкого й усвідомленого засвоєння певних економічних категорій педагоги і батьки мають ознайомлювати з ними малят під час спостережень, екскурсій, розв’язування проблем в природній або створених штучно ситуаціях. А найбільш доцільно вирішувати ці питання в процесі самостійної роботи, в грі, в пошукових операціях, що їх сплановано і підготовлено заздалегідь. Така організація нескладної пошуково-ігрової діяльності стимулює пізнавальну активність.

Завдання економічного виховання вирішуються до певної міри ще й завдяки вмілому поєднанню та висвітленню елементів тієї діяльності дорослих, яка не потрапляє в поле зору дитини, але ці знання мають відіграти в майбутньому її житті значну роль в опануванні надбань цивілізації. Проте чи завжди те, що дитина має можливість бачити на власні очі й за чим спостерігати, можна назвати ірраціональною діяльністю? Звичайно, ні. Тож поряд із невитривалими в часі завданнями, спрямованими на оволодіння економічними знаннями, вміннями та навичками мають розроблятися та впроваджуватись довготривалі. І з малюком, що виховується в сім’ї, так само, як з дитячим колективом, слід ходити на екскурсії, прогулянки, в подорожі, використовувати відповідного змісту розповіді, робити замальовки, в дитячому колективі проводити заняття й уроки з подачею та закріпленням економічних знань.
Батькам і педагогам слід пам’ятати, що роботу з економічного виховання своїх маленьких чомусиків вони мають починати з раннього періоду їхнього життя. Адже це той період, коли, на думку Я.Коменського, немає потреби перенавчати та перевиховати, - достатньо лише мудро виховувати, пропонувати дітям раціональну діяльність в усьому, що вони пізнають або вчаться, враховуючи особливості їх пізнавальної діяльності та забезпечуючи попереднє обговорення їх діяльності, зокрема доцільність і послідовність; наочна демонстрація пропонованих економічних знань; активний засвоювально - перетворювальний та пошуково-перетворювальний аспект; цілісність та завершеність будь-якої дії.

Перші кроки в економіку

Формуючи економічний світогляд дітей потрібно:

· дати дітям знання про те, що праця основа діяльності людини, джерело її існування;

· закріпити знання дітей щодо категорій, пов’язаних безпосередньо з працею дорослих (що стосується продуктів праці);

· ознайомити з професіями людей, що здійснюють певні операції з реалізації продуктів праці (продавець, касир, брокер, підприємець, фермер, рекламодавець, тощо);

· формувати у дітей початкові уявлення щодо фінансових категорій, як-от (гроші, ціна, вартість, кошти та ін.);

· виховувати особистісні якості дошкільнят, що так чи інакше, мають бути пов’язані з економічною діяльністю (працьовитість, ощадливість, бережливість, раціональність);

· формувати навички і звички, пов’язані з загальною вихованістю дітей та таких, що мають економічну основу, а саме: вчасно вимикати світло, воду,

· дотримуватися чистоти і ладу в приміщенні, утримувати в порядку власні речі: одяг, взуття, іграшки.

Економіка і дошкільник здаються на перший погляд далекими одне від одного. Але якщо розглядати її як галузь розумного ведення «домашнього господарства», то економіка невід»ємна від дитини з перших років життя. Необхідно рахуватися з тим, що перше знайомство дитини з основами економічних знань відбувається в дошкільний період, коли знайомлячись з навколишнім світом, вона вперше довідується, що достаток сім’ї залежить від праці тата й мами, що є гроші, які використовуються для придбання необхідних речей у магазині.
В той же час дитина ознайомлюється з такими поняттями, як «ціна», «дорожче», «дешевше», «здача», «економія».
Цей реальний світ дитина переносить у свої ігри з ровесниками в дитячому садку, де вже сама грає ту, чи іншу роль. Але ця діяльність відбувається в умовній ситуації: діти продають, купують, але все це тільки гра.
Виявилося, що поняття, легкі і зрозумілі для дорослих, потребують додаткового пояснення для дітей, тому складений економічний словник термінів для дітей допоможе їм більш легко засвоїти ці терміни.

Економічний словник

АВАНС

1. Частина грошей (або продуктів, яка дається наперед у рахунок майбутньої платні за роботу, товар і т.ін.)

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО

1. Організація яка має статутний фонд, розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості.
2.Працівники добровільно об»єднали свої кошти і записали це в угоді. Вони
створили товариство, яке може купувати матеріал, з якого виготовляють товар, що потім продається. Це дає працівникам прибуток.

АКЦІЯ

1.Цінний папір, який випускає акціонерне товариство і який підтверджує участь його власника в капіталі цього товариства, а також дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденда.
2.Документ, у якому записано, що людина внесла гроші у виробництво і має право на одержання додаткових грошей від проданого підприємством товару.

АУКЦІОН

1. Публічний продаж майна, де покупцем стає той, хто заплатить більш високу ціну.
2. Продаж шляхом змагання: покупцем стає той, хто за той чи інший заплатить більше грошей.

БАРТЕР

1. Прямий товарообмін, безвалютний обмін.
2.Товар не продається, а обмінюється на інший товар, наприклад, машина на зерно.

БЕРЕЖЛИВІСТЬ

1. Моральна якість, що характеризує дбайливе ставлення до матеріальних цінностей.
2. Людина не псує, не ламає, береже свої одяг, речі, предмети спільного користування, знає і виконує правила користування ними.

БІЗНЕС

1. Комерційна, біржова або підприємницька діяльність, яка дає прибуток.

БЮДЖЕТ РОДИННИЙ

1.Фактичний баланс прибутків і витрат (показує всі прибутки за джерелами надходжень та всі витрати за їх призначенням).
2. Розподіл грошей, які заробили члени родини, на оплату продуктів харчування, споживання електроенергії та інших комунальних послуг, одягу, з відпочинку тощо.

ВАЛЮТА

1. Грошова одиниця будь-якої країни.
2. Гроші інших держав.

ЗАРОБІТНА ПЛАТНЯ

1.Гроші, які людина отримує за виконану роботу.

КРЕДИТ

1. Позичання грошей чи матеріальних цінностей за умови повернення їх у певний термін і з надлишком (відсотками). Продаж товарів з відстрочкою платежу.
2.Гроші позичені у якоїсь людини чи банку, які треба повернути у визначений час.

КОНКУРЕНЦІЯ

1.Боротьба між підприємцями за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів.
2. 3магання між підприємствами в тому, хто виготовить кращу продукцію, продасть її вигідніше.

КНИГА КАСОВА

1.Спеціальна книга, де записують, скільки грошей надійшло і скільки видано з каси.

КОМЕРСАНТ

1. Людина, яка займається купівлею та продажем товару.
2. 0б’єднання осіб з метою спільного виробництва і збуту продукції, закупок чи послуг, будівництва і експлуатації житла тощо.
3. Кілька людей об»єднають свої кошти для купівлі матеріалу з подальшим виробництвом товару і його продажем. Отримані гроші ці особи ділять між собою.

МЕНЕДЖЕР

1. Найманий спеціаліст з управління.
2.Той, хто управляє, керує працівниками.

ОРЕНДА

1. Майнова угода, за якою одна сторона надає іншій майно у тимчасове користування за певну плату.
2. Людина або підприємство домовляється з власником землі, крамниці, комори тощо про їх використання у власних потребах, за що сплачує певну суму грошей на певний термін.

ПРИБУТОК

1. Надлишок виручки від реалізації продукції над затратами на її виробництво.
2. Додаткові гроші, які отримує людина або підприємство від продажу свого товару.

ПРИВАТИЗАЦІЯ

1. Перехід державної власності у приватну.
2. Держава продає або віддає будинки, заводи, землю особам у власність.

1. Повідомлення та відомості про товар, його якість, можливість придбання.

ТОВАР

1. Все, що продається і купується є товаром: речі, продукти харчування, будинки тощо.

ФІРМА

1.Організація, підприємство, які самостійно здійснюють виробництво або надають різні послуги. Фірми бувають торгівельні, виробничі, юридичні, туристичні, рекламні тощо.

ШТРАФ

1.Сплачування особою певної суми грошей за те, що ця особа порушила правила поведінки, торгівлі, дорожнього руху тощо.